Дружба і любов у поемі Шота Руставелі “Витязь у тигровій шкурі” Ці почуття лейтмотивом проходять через усю поему Шота Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”. Для грузинського народу ця книга стала народною реліквією, основою для створення народних пісень, переказів. Це така ж пам’ятка грузинської літератури, як “Слово о полку Ігоревім” для українців чи “Божественна комедія” Данте для італійців. Перед нами виникають картини придворного життя, що пов’язане, із біографіями героїв – Автанділа, який закоханий у доньку
арабського царя Ростевана Таріела, що дістав прізвисько Витязь у тигровій шкурі і прагне любові доньки індійського царя Фарсадана – Нестан – Дареджан. Допомагає обом лицарям у борні їхній друг – царевич Нурадін – Фрідон, володар Мулгазанзару. Навіть враховуючи нинішні засоби пересування, важко уявити ці відстані-Аравія, Індія, Грузія, Персія. Та виявляється, героям поеми вони до снаги, як і подвиги заради кохання і дружби. Саме дружба є одним із положень морально-етичного кодексу лицарства, створеного Руставелі: Та коли тобі помоги Я не зможу поянить, Хай ніколи супокою Не зазнаю і па мить. Герої
проходять у своїй боротьбі за кохання тяжкі випробування. Визволено з каджетського полону наречену Таріела, Нестан-Дареджан, Фрідон справляє їм пишне весілля, обдаровуючи щедро і багато. Автанділ допоміг Таріелові, тож і Таріел горить бажанням: Ти ж бо знаєш, як завзято допоміг нам Автанділ, І йому взаміну прагну помогти я, скільки сил, – йди спитай у нього – може, просить помочі для діл. Він мій пал згасивши, гине сам у полум’ї горнил. Та для Автанділа святою справою є утвердження Таріела як володаря царства, а вже потім – уладнання своїх особистих справ: Я одне бажання маю, – і тобі б я побажав, Щоб ти в Індії патроні над народом владував, Щоб сиділо поруч тебе сонце в сяйві цпот і слав, Щоб злочинців супротивних ти дощенту подолав. Лиш тоді, коли звершиться прагнення моє святе Я в Аравію поїду, стріну сонце золоте. Але Таріел благородно відкидає це бажання Автанділа, і тільки після його одруження приймає його допомогу, що підтверджують і слова українського поета Микола Бажана: “не визнаючи переваг чи непереборних перетинок між расами й племенами, почуття братньої самовідданої дружби об’єднує своїх героїв”.
