Друїдизм як ключовий принцип художньо-філософської концепції М. Гумільова
Художньо-філософська основа творчості М. С. Гумільова є предметом дослідження вчених-літературознавців протягом багатьох років. Проте виявлення усіх її складових і досі залишається невирішеною проблемою. Це пояснюється й тим, що тривалий час М. С. Гумільов був забороненим письменником, і тим, що концепція його творчості являє собою складну, багатогранну систему, яка об’єднала у собі різні за своєю природою положення.
Не раз підкреслювалося те, що М. С. Гумільов відчув на собі вплив французького та російського символізму, романтизму.
Незаперечною,
Самый первый: некрасив и тонок,
Полюбивший только сумрак рощ,
Лист опавший, колдовской ребёнок,
Словом останавливавший дождь.
Дерево да рыжая собака,
Вот кого он взял себе в друзья.
Друїди – духи дуба, наймудріші – кельтські жерці, які вклонялися силам природи. Це була могутня язичницька церква, що керувала цілим островом. Друїди володіли якимось таємним знанням, вкладеним у Слово та вербальний ритуал. Знання було записано віршами, тобто жерці були поетами. У цьому М. С. Гумільов побачив певний знак долі, нове високе призначення поетів: керувати світом. Коли в Ірландію прийшло християнство, друїди злилися з ним. Поступово їхнє вчення було втрачено, а з жерців виділилося чотири касти: клерки (писці), воїни, купці і парії (народ). Кожна з каст мала свої обов’язки та володіла якоюсь часткою колишнього знання. Метою каст було з’єднання, відродження Знання та друїдів-жерців.
Вплив друїдизму відчувається у всій творчості М. С. Гумільова, від ранніх збірок до останньої, “Вогненого стовпа”. Тільки з огляду на цей вплив ми можемо багато пояснити й у творах поета, і в його житті. Допоможе в цьому і схема, створена самим письменником. Це прямокутник, кожна вершина якого співпадає з однією з каст. Поряд із назвою касти написані імена римських богів, які є покровителями. Так, наприклад, над клерком стоять Юнона, Меркурій, Вулкан; над воїном – Діана, Марс, Юпітер; над купцем – Мінерва, Феб, Веста, над паріями – Венера, Церера, Нептун. У прямокутнику перетинаються діагоналі клерк-купець та воїн-парії. Центр – певний єдиний Дім, нерозділений простір і час, Дім, безпосередньо пов’язаний із Храмом Слова – це мрія акмеїстів та кінцева мета руху каст.
Виходячи з того, що до воїнів Гумільов відніс себе та Лєрмонтова, до клерків – Блока, до купців – Некрасова, касти, які спочатку чергувалися, пізніше співіснують, втрачають черговість. Цей факт не суперечить теорії пересування мас, а є логічним її завершенням: ближче до Дому, де нерозчленовані простір і час, останні починають викривлюватися, з’єднуючись.
Аналізуючи гумільовську схему, приходимо до наступних висновків:
1) касти рівновіддалені від центру, Храму Слова, незалежно від своєї значущості;
2) ймовірно, касти можуть переходити одна в одну як шляхом прогресу, так і шляхом регресу, тобто той, хто пішов з Дому парією, може повернутися клерком, і навпаки;
3) завдання каст – повернення у Дім, відродження друїдів, відбудова Храму Слова, з’єднання у ньому простору і часу;
4) напевно, М. С. Гумільов вважав, що все людство підлягає розподілу на ці чотири касти, звідси, кожна людина причетна справі воскресіння Храму Слова, вона або наближує, або віддаляє сокровенний момент.
Оскільки вчення друїдів не збереглося, відновити його повністю було неможливо, а деякі моменти, наприклад жертвоприношення, взагалі не прийнятні, М. С. Гумільов намагався доповнити його ідеями з інших учень, і це йому вдалося. Принципи різних систем природно об’єдналися під прапором друїдизму та майбутньої поетократії. Звісно, тут далися взнаки настрої епохи декадансу, але те, що поет вибрав для своєї концепції, пройшло суворий відбір. Спробуємо це довести.
Найважливіше при відновленні будь-якого явища – це першоджерело, у даному випадку самі друїди. Оскільки вони – духи, то спілкуватися з ними можна лише за допомогою спіритичних сеансів. І ми знаходимо свідчення про те, що М. С. Гумільов захоплювався окультизмом та спіритуалізмом. Звідси також – і вплив майстрів, адептів магії – романтиків та символістів, який поет не приховував і навіть якось радісно зізнавався у цьому.
Знаємо, що Знання друїдів вкладено у Слово, з яким був пов’язаний цілий ритуал. Довго шукати вчення, де до Слова ставляться з подібною повагою, не треба. Це – християнство. Саме тут Слово, Логос – найвище з усього, воно – перший акт творення, воно – сам Бог. У віршах М. С. Гумільова знаходимо багато згадок саме про християнського Бога, образи Христа, Богоматері та інші, а також ремінісценції та алюзії з Біблії.
Оскільки друїди – наймудріші, це есенція людства, іншими словами – надлюди. Теорія Ф. Ніцше про надлюдину та таке вчення, як буддизм, вчення про людину, яка досягла досконалості і пізнала Істину, не могли не привернути увагу письменника. Але надлюдина М. С. Гумільова далека і від “білявої бестії” Ф. Ніцше, і від самодостатності Будди. Проте поєднує їх найголовніше, без чого вони ніколи не завершили б свій шлях, те, що проголосив найважливішим і А. Шопенгауер,- сила, воля, мрія. Саме це властиве і конкістадору М. С. Гумільова.
Зацікавленість поета Сходом пояснюється тим, що тут з давніх-давен по-особливому ставилися до мудреців, їх обожнювали. Зокрема, це характерно для Китаю. Друїди як наймудріші також варті такої великої шани.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)