Дон Жуан характеристика образа Дон Жуана
Дон Жуан – у версії Байрона романтичний персонаж, що відкриває в собі розлад між закладеним природою й тим, що викохано суспільством, і цим різко відрізняється від своїх попередників. Вони – в обробках легенди від Тирсо де Молина до Мольера – були незмінно наділені людською цілісністю, тоді як у Байрона персонаж, зберігаючи духовне ядро своєї особистості незмінним, у реальних обставинах примушений раз за разом надходити всупереч почуттю й навіть не згідно з “голосом наслажденья”, що “завжди сильней розумного сужденья”.
Сімнадцять пісень, які встиг написати Байрон, свідчать, що в цих перипетіях, частіше смішних, чим сумних, героєві слід випробувати свій ідеал “простої душі”, що істотно не змінюється, незважаючи на повсякденні зіткнення з інтригами, своєкорисливістю, лукавством, дрібними амбіціями й низькістю Однак риси “природної людини”, викоханого культурою “століття розуму”, усе більше стають умовністю або маскою, тоді як метаморфози героя, що з лицаря любові й поета вишуканої ніжності перетворюється в щасливого авантюриста, не тільки поволі міняють його систему понять, але навіть офарблюють таємні переживання цього бранця фортуни