Доля сільської дівчини утворах Г. Ф. Квітки-Основ’яненки
Значне місце у Творчості Г. Ф. Квітки-Основ’яненки займають сентиментально-реалістичні повісті ” Маруся “, “Козир-дівка”, “Нещасна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з них виступає сільська дівчина. У кожної з них своя доля, але є в цій долі щось загальне для всіх дівчин – кожна з них, по-своєму звичайно, переживає найясніше в житті почуття – любов. Так у повісті “Маруся” на перешкоді до одруження закоханих коштує перспектива важкої двадцятип’ятилітньої солдатської служби для нареченого
У повісті “Козир-дівка” автор виводить новий для української літератури образ вольових, рішучих, сповнених почуттів, людського достоїнства селянської дівчини, що перемогла в боротьбі з місцевою владою й судом і звільняє з в’язниці свого нареченого – бідняка-сироту Лева, якого несправедливо засудили до посилання в Сибір. В образі, у її рішучих діях, у її відношенні до посадових осіб, до здирників “панов-судящих”
Прямій протилежністю Оксані є Галочка, головна героїня повести “Щира любов”. Селянська дівчина Галя відмовляє щиро закоханому в неї офіцерові-поміщикові Семенові Івановичеві. Реально й розсудливо мисляча, розумна героїня знає, що панське оточення улюбленого не прийме її, просту селянку, у своє коло й шлюб з нею прирік би Семена Івановича на постійне моральне страждання. Таким чином, Квітка-Основ’яненко показує різні долі, різні характери, різне відношення життя українських сільських дівчин, підкреслюючи, що основним у цих характерах є моральна чистота