“Маруся” – новаторське досягнення Г. Квітки-Основ’яненка

Кращі із сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка – повісті “Маруся”, “Козир-дівка”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”. Центральним персонажем кожної з названих повістей виступає сільська дівчина.
Ідейну основу повісті “Маруся” (1832) становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутового змісту: на перешкоді до одруження двох закоханих стоїть загроза страшної миколаївської солдатської служби – для нареченого і злиденної долі жінки-солдатки – для нареченої.
Квітка-Основ’яненко

намагається полегшено розв’язати цей конфлікт, знаходячи для подолання героєм перешкоди майже казкового “помічника” – нереально доброчинного хазяїна, який обіцяє юнакові за чесну одно-дворічну роботу знайти замість нього “найомщика” в солдати.
Прагнучи оспівати кращі духовні якості українського трудового народу й продемонструвати високу естетичну спроможність української літературної мови на народній основі, Квітка-Основ’яненко створює яскраву картину життя, побуту, взаємин душевно багатих простих людей, свідомо ідеалізованих письменником-гуманістом.
Сюжет повісті – опоетизована

історія чистого кохання сільської дівчини Марусі та парубка з міських ремісників Василя, що закінчується трагічно.
Новаторським досягненням автора повісті є показ людини праці, відтворення трудової діяльності хліборобів, яка майже не знаходила відображення в тодішній літературі. Значне місце в ідейно-художній системі твору займає поезія сільських звичаїв.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Маруся” – новаторське досягнення Г. Квітки-Основ’яненка

Categories: Твори з літератури

Links