Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої чим своя. У колискових піснях звертання до своєї крихітки ненька передає всю любов свого щирого серця. Бути щасливими, щоб не знали бідності, що бідує життю – от чого побажала своїм близнюкам убога жінка. А трохи пізніше додала, щоб піклувалися не тільки про себе, а й про всіх знедолені. Одному із синів за бажанням матері судилося піклуватися про щастя сучасних людей, другому – майбутніх. Щедрими подарунками наділила Доля близнючок.
Тому, хто повинен був розуміти людські страсті, – три
яблучка: одне спіле, друге золоте, третє – таке, як у раї росло. Його братові Доля подарувала маленьку земну кулю з горами, морями й блакитним небом. Брати підростали, подарунки для них були найбільш дорогим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один вибудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися й веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але незабаром завойовники спалили дивовижну палату, поразбросали чарівні яблука. Умер від горя їх володар
Другий брат мандрував по мирі, вивчаючи його, шукав відповідь на питання – як мир побудований, для чого живуть
люди, чому так розрізняються між собою. Уже сивим дідом вернувся він до рідної землі. А вона переповнена чужоземцями! Зрозумів мудрий брат, що втіхи батьків, їхнє безтурботне життя зробили нещасними дітей; і вирішили повернути волю своєму народу. Птаха, тварин, навіть океанський цар підтримали добрий намір мудрого брата, і спільними зусиллями вони звільнили від ворога Батьківщину. І відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився в прекрасного юнака із золотими кучерями. У цьому – непереможна сила добра, тому що подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть у його пам’яті. Таких синів не забуває Земля! Усім нам варто пам’ятати, що мізерні забави й страсті не можуть зробити людини щасливим. Наше призначення – залишити після себе добрий слід на Землі
