Страждаюче життя Марії (за однойменним добутком У. Самчука)

“Марія” – роман-хроніка, роман-спалах, що У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 роках. Роман “Марш” – це хроніка життя жінки-селянки, що є втіленням трагедії всієї України. Марія, центральний персонаж добутку, – трудівниця, дружина, мати. Це жінка, що любила, радувалася, працювала, ростила дітей і все життя важко страждала. Рано залишилася сиротою. У дні похорону батька, а потім матері сиділа маленька дівчина й голодна. Вона ще не до кінця усвідомила трагедію втрати батьків, і вже знала, що

таке голод. З напівголодного існування почалося її подружнє життя Сигнатом.

Марії випала така доля, що лиха сипалися на голову бідолашної жінки, начебто з решета. Не утішившись і не отямившись після одного нещастя, Марія зіштовхується з новим випробуванням. Скільки вимучилася Марія, очікуючи на взаємну любов Корнія, більшим потрясінням для неї була смерть першої дитини, звістка про загибель сина Демка. Витримала вона й образливі сварки з її свекрухою, і теперішнє пекло, що очікував її в сім’ї Корнія, побої й злість рідного чоловіка

Все життя Марія важко працювало, все життя вона когось рятувала: Корнія від

ледарства, господарство від занепаду, Гната від в’язниці, дітей від голоду. Цю сильну духом жінку не здолали ні труднощі, ні важка робота, ні розлади сімейного життя. Її здолав голод і трагедія власного роду. Безлад, руйнування постійного життєвого порядку, божевілля дочки й смерть внучки – все це забрало в Марії останні сили. Марія не боялася смерті, вони із Гнатом перейшли границю щиросердечних відносин ще на землі й, умираючи, вона начебто починала поволі переглядати розгорнуту Гнатом книгу свого життя”.

Марія – духовно сильна натура, працьовита, розумна. Недарма автор називає її Марією, ім’ям, що переводиться як “противитися” або “гірка”. Улан

Самчук створив типовий образ жінки, що є уособленням материнства, уособленням гіркої долі самої України. Смерть Марії – це застереження автора, попередження про можливе випробування для українського народу, це заклик піклуватися про долю свого народу, піклуватися про Майбутнє своєї держави

Образ головної героїні роману У. Самчука “Марія” дуже подібна найбільшому жіночому образу Марії, матері Ісуса Христа. Матерь Божа супроводжує Марію все життя. Її прихід до церкви – це зустріч саме з Богородицею, від якої жінка черпає спокій, радість і силу. Під час вінчання Марії із Гнатом, їх благословляли “непростими образами. Не було часу поїхати й купити парні. Один образ – Матерь Божа Молошна, другий – Ісус Христос, менший розміром, а це негарний знак”. Невідповідність образів бути знаком того, що цей шлюб – фатальна помилка

Після смерті первістка священик радить Марії звертатися до Богородиці й просити в неї сили, щоб витримати горі.

Шлюбна ікона Матері Божої була з Марією завжди. Вона забрала її із собою, пішовши від Гната. З палаючого будинку сусіди винесли дітей, свекруху й кілька ікон, серед яких Мариино благословення – Матерь Божу

У Біблії сказано, що пророкуючи Мариину долю, праведний Семен сказав: “И самої ж тобі душу прошиє меч”. На іконах є зображення Марії, на видиме серце якої націлено сім мечів. Це зображення є символом того, що Мати, що втратила Сина, пропускає через своє серце болю, нещастя, страждання всіх матерів, приймає їх, як свої. Марія Улана Самчука не здатна плодити зло на землі. Вона згодна залишатися ображеної й не мстити за заподіяне їй зло

Ранньохристиянські апокрифічні книги містять опису життя Діви Марії. В апокрифі “Ходіння Богородиці по мученнях” описується сходження її до пекла. Там вона бачить мучення грішників і вирішує впросити Сина помилувати їх. Героїня роману Марія під час голодомору теж начебто спускається в пекло, переживає мучення й грішників, і праведників, і її серце залишається чистим, непорочним. Вона сподівається на чудо, на порятунок. І Гнат, поклоняючись їй, як Діві Марії, говорить: “Целую руку матері. Целую святість велику. Целую роботу!”

“Житія святих” – це насамперед повчальні історії, які мали на меті зобразити велич духовного подвигу християн, їхня святість, безгрішність, уміння протистояти спокусам і їхня спокута гріхів. Виклад завжди врочисте й підняте, документально й хронологічно послідовно. У цих житіях події описуються, а не аналізуються

Стиль роману “Марія” багато в чому схожий на стиль апокрифів або “Житій святих”. Автор виконує роль стороннього спостерігача, послідовно викладає події. Аналіз Марииного життя – це “потік свідомості”, фіксація вражень. А точність кількості днів її життя – бажання письменника ще раз довести, що всі життя й усе жертви полічені й занесені в Божі списки


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Страждаюче життя Марії (за однойменним добутком У. Самчука)

Categories: Нові твори

Links