Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки – ІГОР КАЛИНЕЦЬ Скорочено
(Фрагмент) 1. Стежечка
Ходім зі мною стежечко обережно не зачепися за камінець переступи соломку і під спориш не ховайся все одно бачу
А там за городом ого як ти виросла
Сама біжиш через струмок перескакуєш
батіжком по пилюці цвяхаєш за суницею збочуєш топчеш горох при дорозі
Коли б глянути стежко он з тої гори на всенький світ
Тільки не поспішай така верчена ти як дзига але ж світ красний голова крутиться
4.Блискавка пливе собі королева королева темряви
У дзеркало а темно
зблисне
на мить світлом
Зазирне
Хто
Ви ваша темність відкаже дзеркало похапцем
Заспокоїться королева на часину
Сказано писана красуня
8. Веселка
Надягла веселка стрічок стрічок як у свято взяла коромисло1 і пішла до річки
Дорогою перестрів її
Князенко Соняшник із золотим черевичком в руці
Поміряла веселка якраз на ніжку
От вони й побралися
10. Криничка сплю глибоко-глибоко а ще глибше мати моя підземна
Я їй про зорі розповідаю а вона про коріння дуба
Я їй про хмаринку а вона студеним молоком мене поїть
Я їй про метелика
а вона з водяного царства русалку приводить
А оце весняна
Тільки сонце п’є та п’є калинову воду
Через золоті соломинки
15. Дим втік дим від вогнища просто у синіх джинсах розпатланий та й подався у мандри
Тільки спечену картоплину прихопив по дорозі до міста
сів у трамвай принюхується
Зітхнула кондуктор – осінь мені запахла
Залоскотало водієві в носі повернув трамвай і гайнув у гай
Я не в той трамвай сів подумав дим і через вікно вистрибнув
1 Коромисло – дерев’яна вигнута палиця з гачками на кінцях, якою на плечах відра з водою.
Коментар
(до всіх віршів зі збірки “Дивосвіт” І. Калинця). Хто не бачив стежки, кринички, блискавки чи диму? Звичайні явища, поняття. Але поет І. Калинець побачив у них незвичайне, оживив їх. І це не якась фантастика, а багата уява, поєднана з тонкою спостережливістю, оригінальним світобаченням. І ось уже не ти йдеш у красний світ стежкою, а вона тебе веде, пустотливо забігаючи на узбіччя за суничкою; блискавка – королева ночі, що ніяк не заспокоїться, поки її не назвуть найгарнішою “вашою темністю”; веселка воду бере з річки й зустрічається з князенком Соняшником, дим – розпатланий, у синіх джинсах, мандрує містом, розносячи лоскотливий запах осені.
Поезії написані вільним, неримованим віршем, але читаються легко, містять у собі чарівну приховану музику слова й думки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)