ДИТЯЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ С. ВАСИЛЬЧЕНКА (за творами “Свекор”, “Басурмен”)
ДИТЯЧІ ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ С. ВАСИЛЬЧЕНКА
(за творами “Свекор”, “Басурмен”)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Дитячий світ Степана Васильченка.
2. Малі мудреці.
3. Дитяча мудрість.
Варіант 2
1. Твори Степана Васильченка для дітей.
2. Головні образи творів “Басурмен” і “Свекор”.
3. Щира любов до дітей.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
… Сонце – буде, будуть дні радісні,
Ясні, будуть пісні, квіти, будуть
Радощі, сміхи… Будуть!
Степан Васильченка
Зручніш вмоститись на полудрабках
І вйокнути,
Й стібнути батогом
По хмарах…Так загоготати,
Щоб ліс піймав той крик
В свої
Зелені
Вуха.
Євген Гуцало
З мого серця вилітають птиці.
Вилітають. І летять, летять.
В небі їм ніде не зупиниться
І не повернутись їм назад.
Євген Гуцало
ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ
“- Що ти вдієш із таким кателиком… Із таким лобурем, таким харцизякою! – Далі скривилася й, зітхнувши, почала всовіщати: – І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? Тож тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка. Та тебе ж за цеє в пекло, в огонь
“Семен б’є поклони, не торкаючись коліньми долівки, і охоче задержує голову на землі. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги, як у вилазку, йому видно все, що діється позаду його.
Із хати двері одчинені в сіни, а із сіней видно двір і комору в дворі. Ген дядьків Рябко стоїть коло комори, здається Великим-великим, як світ. “Чого ж то він зазирає в комору?” – думає собі Семен”.
“Швидко виліз на лаву, прихилив до ікони близько свою голову, прикурює. Дим застеляє йому очі, шпигає в ніс – він кривиться, ноги тремтять од страху й радощів, і лице аж міниться од щастя. Розпаливши цигарку, він устромив її в зуби, взявся в боки, осміхається сп’янілою посмішкою”.
“У заплаканих очах Семена виплив несподівано і затремтів блискучий сміх. Одразу він перестав густи, як одрубав; зачервонівся і закихкотів дрібним невтриманим сміхом”.
“Бринить, шумить святий гармидер все голосніше й ширше. І над усім гамом геть-геть лунають могучі передзвони радісного нового паламаря”.
(“Басурмен.”)
“Дома Василько часом як почне “старувати”, то всі тільки дивуються!
За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне, чи то буде свій, чи чужий: “А нащо так накришувати та наляпувати!” Або забуде хто шапку в хаті зняти, – він зразу видереться на лаву або на ослін, підбереться, скине шапку й пучкою на образи покаже, мовлячи суворо: “Он бач, що там таке!”
(“Свекор”)
Не вподобається йому що-небудь – зараз на піч, укриється рядном і почне звідтіль вичитувати та всі непорядки в хазяйстві перебирати: і те в нас недобре, і те не таїс, як у людей ведеться!”
“Будеш уже сам усе робити – себе й жінку годувати й зодягати, сестру заміж оддаси, а мене з матір’ю до смерті доглядати мусиш. Будеш доглядати? – перепитав батько.
Василька в жар кинуло, а уші зашарілись. Він уже й не радий був, ідо розпочав таку справу!”
(“Свекор”)
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Діти – герої Васильченкових оповідань – жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей – безхлібне й невеселе, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумними й зажуреними, але досить їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому втішаються. Та це лише початок шляху, на якому їх чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність. Дитячий світ маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, вбирає в себе і віддзеркалює промені сонця і хмари життєві.
ПРИКЛАД ТВОРУ
Степан Васильченко був відомим українським письменником і талановитим учителем, який добре знав і любив дітей, тому й присвятив їм багато своїх творів.
Дитячий світ у творах Васильченка сповнений світла й любові, добра й захоплення чистотою сердець маленьких українців. Письменник не вважав, що життя дітей з народу слід зображувати винятково як нещасне й нужденне, бо щастя багато в житті кожної дитини, якщо вона має люблячу родину.
Діти з Васильченкових оповідань жваві, дотепні, сповнені енергії, допитливі й вигадливі. Ось Семенко з оповідання “Басурмен” опановує такими складними речами, як віра й молитва. Мати лякає його Страшним Судом, якщо не буде молитися: “І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? Тож тільки невіра, басурмени Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка. Та тебе ж за цеє в пекло, в огонь негасимий завдадуть. Он глянь, що будуть робити на тім світі грішникам! – мати показала рукою на стіну”. Малий зовсім не проти Бога, та його жвава натура не витримує зосередженого моління, йому хочеться на двір, до природи. І тільки там, серед трав, коників, пташок, хлопчик сповнюється відчуттям наповненості світу мудрою красою: “Бринить, шумить святий гармидер все голосніше й ширше. І над усім гамом геть-геть лунають могучі передзвони радісного нового паламаря”.
Малий Василько з оповідання “Свекор” – дуже мудра дитина, за це його й прозвали “свекром”: “За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне, чи то буде свій, чи чужий: “А нащо так накришувати та наляпувати!”. Він через свій маленький вік ще не розуміє, скільки труднощів доводиться долати батькам, щоб якось утримувати родину, то й критикує все і всіх. Та наскільки мудрими є батьки Василька, котрі не сварять його, не принижують, а намагаються пояснити, що таке доросле життя. Так жартівлива пропозиція одружитися й утримувати родину врешті приводить хлопчика до розуміння, яким складним і несолодким є доросле життя, то й висновок відповідний: “Я ма-а-лий ще!”.
У кожному рядку оповідань Степана Васильченка про дітей відчувається його світла й щира любов до маленьких мрійників і чарівників, котрі створюють свій світ казки й дива, намагаються опанувати мудрістю дорослих і шукають своєї власної мудрості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)