“Світ добра, любові, взаємоповаги й турботи” за оповіданням В. Васильченка “Свекор”

У всі часи серед українців найбільш усього цінувалися такі риси, як життєрадісність, розум, порядність, чесність і повага до оточуючих. Саме це робить людей по-справжньому гідними поваги та любові, саме ці риси притаманні героям українського письменника В. Васильченка. Для них, як і для інших наших співвітчизників, одна з найбільших цінностей – родина. Саме поради батьків та їх любов, саме гарні стосунки у родині зумовлюють поведінку і вчинки дітей. Підтвердженням тому може бути оповідання В. Васильченка “Свекор”.

У цьому оповіданні

автор зобразив життя звичайної української родини. Головний герой оповідання – маленький хлопчик Василько. Не зважаючи на свій невеликий вік, він поводиться як дорослий, коментує будь-який непорядок у господарстві і бурчить, як справжній свекор – саме так і прозвали Василька рідні.

Василько дуже розумний і щирий, а така його поведінка – це просто особливість його вдачі. Дуже сподобалася мені оповідь про те, як одного разу батько та мати вирішили провчити хлопця. Вони запропонували йому узяти ведення усього господарства на себе, одружитися і стати головою власної родини. Це був добрий жарт, але

він багато чому навчив Василька. І це ще раз підтверджує, що тепла атмосфера у родині, повага до рідних незалежно від їх віку, вчить дітей набагато більше, ніж покарання чи заборони. Та це добре відомо і з інших творів української літератури, а особисто мені – ще й з розповідей моєї бабусі. Тепле і доброзичливе ставлення в українських родинах надзвичайно важливе.

Василько й сам зрозумів, що ще не виріс для того, щоб самостійно вести господарство, а тим більше – одружуватися і створювати власну родину. Отже поки що, навіть у ввічливій формі, він не має права “вчити батьків” і засуджувати дії дорослих. Дуже примітно, що батьки допомогли зрозуміти це хлопцеві без будь-яких серйозних розмов, без роздратування та покарань хлопчика.

Правду кажуть, що жартом та добрим словом можна досягти набагато більше, ніж каральними засобами. До того ж, добре відомо, що гумористичні твори бувають дуже повчальними, хоча на перший погляд можуть здаватися просто розважальними. Оповідання В. Васильченка “Свекор” в котрий раз доводить, що добрий жарт у літературі і житті може змінити поведінку людини, навчити її, не залишивши у її душі злості, сорому або неприємних спогадів.

Зображуючи героїв оповідання, змальовуючи цікаві картини їх життя, письменник вкладає у них всю свою любов до дітей. В. Васильченко наголошує, що навіть маленьких не слід ображати і принижувати, навіть до них треба ставитися з повагою. При цьому кожен член родини повинен прикладати усіх зусиль для того, щоб у сім’ї панувала атмосфера поваги, злагоди і взаємодопомоги. Любити та цінувати свою родину нас вчать літературні твори, вчать традиції нашого народу, вчить саме життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Світ добра, любові, взаємоповаги й турботи” за оповіданням В. Васильченка “Свекор”