Дім моєї бабусі (твір-опис будинку)
Чи багато хто з вас бачив хату, де з’явилися на світ дідусі й бабусі ваших батьків? Шкода, якщо не бачили, тому що серед цих стін проходило життя декількох поколінь наших предків, і у кожну з будівель вони поклали щось своє, заповітне, що напевно хотіли залишити нам на спадок. Я бачив хату, де живуть мої бабуся і дідусь, і навіть буваю у них, в їхньому дуже старому будиночку.
До села, де живе моя бабуся, можна доїхати електричкою і автобусом. Автобус іде довше, але ми з батьками віддаємо перевагу саме цьому видові транспорту. Автотраса проходить
Ось ми на місці. Звичайна сільська вулиця. Будинок бабусі, як і багато інших, збудований з білої цегли. Він під черепичним дахом. На вулицю виходять три вікна. Будинок як будинок, нічого в ньому особливого. Проте кожен, хто приїздить у Село погостювати і проходить повз наш будинок, мимоволі стишує біля нього крок. Чому? Від будинку неможливо відвести
А що за диво ганок! Він розташований асиметрично до будинку, з правого боку. Асиметрія надає усьому помешканню особливої привабливості. Різьблені стовпчики підтримують покрівлю ганку, прикрашену ажурним різьбленням. Дід пояснив, чому ці стовпчики зроблені з дуба; дуб не боїться води.
У цьому домі, хоч він і складений з цегли, багато дерева. На внутрішню обробку пішла смерека, яка гірше від інших деревних порід опирається волозі.
Більшість дерев’яних прикрас зовні будинку – з сосни. Сосна – найпоширеніша деревна порода на території Харківщини. Деякі деталі будинку зроблені з модрини, наприклад, сходинки ганку. Всі дерев’яні прикраси – справа рук мого дідуся. Він майстер на всі руки: тесляр, столяр, чудовий коваль. А який гарний митник розбив перед будинком! Це бабусина гордість. Паркан біля будинку не високий, поруч з хвірткою – лавка; над нею дід спорудив навіс. Він замислив і робити ще щось незвичайне, але я побачу це наступного літа, тому що зараз у діда багато роботи у полі, і йому ніколи займатися домом.