Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Давид Гофштейн Поезії
Давид Гофштейн Поезії
Давид Гофштейн
Поезії
Перекладач: Микола Лукаш
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990
О час! О простір! О число!
На грань хибку я ставлю юний крок,
Правуючи свое русло
В безмежний ваш поток!
За мною на вологу рінь
Моя кладеться тінь.
Така легка моя рука,
В ній вудочка пругка.
Закину вудочку в глибінь,
Бездонну і безкраю,
І краплі вічності дрібні
Сміються – ллються в зір мені
З усього, що впіймаю.
Удень, коли сонце звершає похід тріумфальний
Закуреним бруком
Під жіночі легкі закаблуки,-
Тоді мені часом здається,
Що жде мене щось надзвичайне,
Що диво якесь світлосяйне,
Дощами умите і сонячним чаром повите,
Зненацька навстріч мені вийде…
I духом
Одним тільки рухом
Звільняюся я від журби навісної,
I плащ мій,
Злинялий від спеки палкої,
Просякнутий пилом до краю,
Із мене зміїсто сповзає,
I я мов зникаю…
Надвечір, як грає на заході сонячне тливо,
Туди пориваються очі мої сиротливо,
Де, наче пощерблена чаша,
Кривавим вином наливаються звільна міждашшя.
У місті, де вмер уже
Про мене загинув і спомин…
З старою журбою,
В плащі, пересяклім наскрізь пилюгою,
Пускаюся я у непевну мандрівку,-
Вона тепер там десь, далека, таємна домівка.
Десь там поволі, ледь помітно,
Вже далі сірість огорта,
А тут – таке ще світло,
Така ще яснота!
Там, осторонь,
У мертвій порожнечі неба
Горить ще сонце
Жовтими полотнами полів
(Пора жовтнева),
Вогнями світлими
Замріяних лісів,
Ріки сталево-синьою стягою.
Прощається земля
Без слів
Із царством світла і спокою…
Її лице
Спокійне і погідне,
У кожній зморшці
Струмують тихо
Усмішки прозорі,
Уся вона ласкава і привітна,
I вдячність світиться
В напівпогаслім зорі…
I звернений той зір
До білих стін
Людських осель.
Останній відблиск дня,
Здається,
Людям
Від матері
Напучення несе:
“Ну, годі на сьогодні,
Усім хай буде мир!”
Сонце!
Твое тепло
До повних зібрано комір.
Останній листопад!
I кожен крок
В глиб осені безжалісно веде мене…
I знову серце
Рветься до зірок –
З’єднатися з далекими едемами.
Поволі йду вздовж огорожі,
I кожен прут,
I кожен пруг
Теплу моїх чутливих рук
Говорить приторком колючим і ворожим,
Що десь за тим принишклим видноколом,
В великім світі
Збратаних стихій,
Крицевими крильми
Уже ширяє холод –
Незрозуміло лютий, незбагнено лихий.
Та тут,
У тихому осінньому осонні,
Так легко приховати до весни
Бажання, ледве втишені,
Хотіння напівсонні…
Душа вже жде
Нових, іще не звіданих
I первісно розвихрених утіх…
О, де ж ви, де,
Нові джерела,
Що спрагу вгасите жадань моїх нових?
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Гіллям осокорів безлистим
I льотом ластівки стрілистим
Благословляю
I вітаю їх!
Ясний осінній день, день світлого прощання…
Як кожне дерево, як кожний птах,
Я відчуваю біль згасання і зникання –
Й людини радощі, в якої все в руках.
Країни радощі, єдиної на світі,
Де любо сіять хліб і гартувать мечі,
Де вік виправдує страждання цеї миті,
I вдень зникає сум, народжений вночі.
Не втратив я в стрімкім круговороті
Ні радощів буття, ні втіхи самоти,
Буяння мускулів, блаженство крові й плоті
Усе зумів я зберегти.
Ті радощі умножив я стокротно,
До спільної приставши боротьби
I усвідомивши достотно
Ходу величної доби.
Звершило сонце круг:
Весна і літо, осінь і зима…
Знов полонить мене твоя одвічна велич,
Знов серце повнять радощі і співчуття пройма.
Десь у дальній далечі страждання розплилися,
Хиляться, соромлячись, давнії жадання,
Осяйною яснотою повилися
Всі твої розвихрені, бентежні поривання…
I раптом строге чується веління:
Один лиш раз така буває мить!
Про неї варт прийдешнім поколінням
Пісні створить!
Хай ллється піт, хай ломить тіло втома,
Хай упряж хляпає, діткливо в боки б’є,
Та в свисті батога чуть крил орлиних помах:
Є іще радість, є!
Стомивсь я в цю мить від всезнання,
Обридло мені всехотіння;
Єдине бажання,
Єдине воління –
Це світле незнання,
Солодке безвілля,
Лиш плинути вдаль із легким хлюпотінням,
Як хвиля, як хвиля…
ПОЧИНОК
Снується з ясного починку
Тонка мов нитка,
Із пруттям зеленим
У бильцях хисткої колиски
Сплітається витко.
. . . . . . . . . . . . . . .
Пронеслися вибриком сонячні роки,
Десь зникли у часі.
Хоч плуталась нитка моя,
А все далі тяглася.
. . . . . . . . . . . . . . .
Той світлий починок
Я знов віднайшов,
Що був загубився, здавалось.
I легше крутитись у прядці,
I прясти, й снувати,
I знати,
Що ниточка світла моя
Не порвалась.
Мабуть,
Раз в житті буває
День такий хороший, гожий!
Мабуть,
Разом дні усі хороші
Десь зібрались світлим маєм
I обрали одностайно
Цей хороший день вождем!
Мабуть,
Світ увесь, як надзвичайний,
Відзначає теж цей день!..
Не плакати, не сміятись,
а розуміти.
Спіноза
Із тобою, світ,
Легко віч-на-віч.
Бачу скрізь твій вид,
Чую скрізь твій клич.
На шляхах земних,
Де шумить розмай,
В небесах ясних,
Де блищить безкрай.
НА ПАРНАСІ
Ще нікому з містечкових
Не траплялось тут бувати;
Я ж прорвався випадково
I, нівроку, пізнувато…
Без наказу, без запросин
Я у пісню взяти ладен
Гір верхів’я й неба просинь,
Неба світлої Еллади.
Я забіг сюди на хвильку
Без запросин, без мандату…
Це зашкодить вам хоч стільки –
Я хотів би вас спитати.
Чи ж тісніша в вас тіснота,
Як один куди змандрує?
Та й не бійтесь – все достоту
Вам віддам, що тут знайду я.
Не змарнуюсь на чужині
I нічого не розтрачу,
Берегтиму, як святиню,
Нашу сутність, нашу вдачу.
Без наказу, без запросин
Я візьму у пісню радо
Гір верхів’я й неба просинь,
Неба світлої Еллади.
БІЛЯ КАСТАЛЬСЬКОГО ДЖЕРЕЛА
Напився, втер уста і вигукнув: “Хвала!”
Той гук удалині
Луною оддало…
Оспіване стократ кастальське джерело!
Спасибі від душі! Ти ж нині і мені
Ущерть того пиття дзвінкого налило,
Натхнення віщого, що зроджує пісні!
Хвала! Хвала!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Схожі твори:
- ГУРАМІШВІЛІ, Давид (1705 – 1792) ГУРАМІШВІЛІ, Давид (1705, с. Сагурамо – 21.07. 1792, м. Миргород Полтавської обл.) – грузинський поет. Гурамішвілі народився у селі Сагурамо, що неподалік давньої столиці Грузії – Мцхети. Систематичної шкільної освіти він не здобув. Остерігаючись нашестя лезгинів, сім’я Гурамішвілі сховалась у гірському селі Ламіскана. Влітку 1728 р. озброєна...
- Давид і Самсон – біблійні герої-богатирі Перед нами Біблія – одна з найбільш улюблених та шанованих книг у всьому світі. Ось уже майже два тисячоліття вона є священною книгою християнства, але разом із тим вона є й залишається для світу досить цінною літературно-історичною пам’яткою, яка повною мірою увібрала в себе мрії та сподівання, фантазію та історичний...
- Давид Мотузка – захисник інтересів сільської бідноти (за романом Андрія Головка “Бур’ян”) У романі “Бур’ян” Андрієві Головку вдалося у відносно невеликому обсязі книги яскраво і правдиво відобразити становище селян у пореволюційний період нашої історії. Твір розповідає про переконання, вагання, роздуми самого автора і його героїв. Все, що відбувалося на селі в той час, Головко описує через призму власного відношення до реалій тогочасного...
- Іраклій Абашідзе Поезії в перекладі Миколи Бажана Іраклій Абашідзе Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Пісня про перший сніг Вночі сьогодні сніг ішов. Чому до мене не прийшла, ти знов Мене вгорнути в теплий свій покров? Я рано встав, і вийшов я на сніг Шукать...
- Йоганн Вольфганг Гете Поезії в перекладі Миколи Зерова Йоганн Вольфганг Гете Поезії Перекладач: Микола Зеров Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990 Прагнення Хто лише муку зна, муку кохання, Лиш той пізнав до дна моє страждання! Сам я без втіхи й сна смутний блукаю… Хто мене любить, зна, в дальньому краю; Душа моя...
- Новаторство поезії Василя Стуса Василь Стус… Це ім’я викликає подив, бо життя його було коротке, але яскраве. Доля – трагічна. Творчість – національна гордість, бо є духовним надбанням. В чому ж його сила і своєрідність таланту?! Так, саме таланту XX століття. Його поправу можна назвати Людиною з великою букви, бо вболівав за свій народ,...
- Петр Безруч Поезії Петр Безруч Поезії Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 ОДИН ЛИШ РАЗ Не пам’ятаю вже, Коли і де я чув таку легенду… На півночі далекій Десь є долина серед гір високих; Сумна вона й темна, Бо там ніколи не світає сонце. Живуть сумні там люди...
- Автобіографічні мотиви в поезії “Мені тринадцятий минало” Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка – геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. Адже Шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу....
- Крістіна Россетті Поезії Крістіна Россетті Поезії Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 День народження Це серце – наче дзвінкоустий птах, Що в’є гніздо в долині ясноводій; Це серце – наче яблуня, якій Розкішно гнуться віти рясноплоді; Це серце – мушля веселкових барв,...
- Сила поезії Тичини Скільки поколінь юних читачів учить ці рядки на пам’ять! Тичина не відразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, цивільної, філософської. А поруч із політичними віршами з’являлися вірші про любов: Не дивися так радо Яблоневоцветно. Стогнуть зорі, як пшениця: Буду я журитися Найвидатнішим явищем ранньої поезії Тичини була...
- Макс Жакоб Поезії Макс Жакоб Поезії Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 ХВАСТОЩІ П’ЯНОГО МОРЯКА-БРЕТОНЦЯ А я, а я – пророк Мойсей, Це я народ веду усей В обітний край, у Палестину. Ходіть, я дурно всіх вестиму! Вам долото моє пропоре Тунелі під Червоним морем. А я, а...
- Пейо Яворов Поезії Пейо Яворов Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Перед тюремним муром Переді мною – хмурий, лютий, Тюремний, вкритий мохом, мур. Іржава брама. Камінь кутий. Тьма безпромінних амбразур. Стоїть він свідком грізнослівним Розпусти, скверни, лихоліть; Овіяний прокляттям гнівним, Облитий...
- Настрої задуму в поезії Підпалого Моя Україна.. Мій рідний край, великий-превеликий, неповторний У своїй красі! Його поля, луки й ріки хвилюють, бентежать душу, викликають такі емоції, що пісня ллється з уст. Україна – це сліпуча синь неба, легкокрилі тополі та червона калина, хрещатий барвінок і огнисті мальви. Україна – це стрімкий потік Дніпра, гіркий полин...
- Генадзь Буравкін Поезії Генадзь Буравкін Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Заморських страв не міг би їсти, Бо не смакує це мені. Я звичний до такого тіста, Що тільки в...
- Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезії Абу Абдаллах Джафар Рудакі Поезії Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Прийшовши гостем у цей світ непевний, Назавжди серця не даруй нікому. Однаково – повернешся у землю, Хоч нині спиш на ліжку золотому. Що з того, що юрба навколо тебе, Як сам ти будеш у...
- Глібов Леонід Іванович “Раз пішов я на отаву…” Раз пішов я на отаву І наткнувся на прояву: Довга-довга і страшенна, Мов гадюка здоровенна, Голова десь за горами, Ноги вперлись між лісами. Став я, хвертом в боки взявся І до неї обізвався: “Де ти в біса узялася І чого тут розляглася?” Чую – десь щось загуділо, Буйним вітром зашуміло:...
- Осінні мотиви в поезії Юрія Клена Серед багатьох імен інтелігентів-літераторів, справжніх патріотів – ім’я Юрія Клена. Опинившись в еміграції, поет думкою линув в Україну, своєю творчістю звертався до співвітчизників. Але протягом кількох десятиліть залишався для українців майже невідомим. У сповнені мистецькими пошуками 20-ті роки Юрій Клен належав до групи київських неокласиків. У час національно-культурного відродження він...
- Україна в поезії Сосюри Усе своє творче життя Володимир Сосюра присвятив рідному народові, розвитку його культури, зокрема рідної мови, яку він пристрасно любив, оберігав і збагачував. Любов до Батьківщини в поета нерозривно поєднується з любов’ю до української мови. У вірші “Як не любити рідну мову” йдеться про те, що кожен з нас не має...
- Особливості лицарської поезії (на прикладі поезії Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна) І. Загальна характеристика лицарської поезії. (Лицарська поезія – особливе яви Ще середньовічної літератури. Характеризується розвитком нових жанрів, але найбільше – особливостями світосприйняття та мислення. Лицарське життя поетизується: поетизуються і військові походи, і – особливо – лицарське кохання до Чарівної Дами (так лицарі називають свою кохану). Мотив служіння проходить крізь більшість...
- Паоло Яшвілі Поезії в перекладі Миколи Бажана Паоло Яшвілі Поезії Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Тбілісі Серце на гору Давидову лине – Там би знайшло свій притулок у висі. Там би раптово упав на коліна Я перед сонцем і перед Тбілісі. Місто моє! Не жалієш...