Дамаскин скорочено – Милорад Павич
Милорад Павич – незвичайний автор, його твори нагадують загадки, які не так просто відгадати. Оповідання “Дамаскин” є яскравим зразком постмодерністської прози. Письменник використав історичні факти візантійської та поствізантійської культури про будівництво храмів на християнських землях. Цікавою є структура оповідання – автор дає змогу читачеві обирати власний шлях читання твору за допомогою створених ним двох “перехресть”. Гра з текстом – типова ознака постмодернізму. Таким чином влада автора нібито слабшає, а читач
До Сербії прибувають 800 талановитих будівничих з метою будувати храми по давньогрецькому зразку. Найдивніше те, що всіх їх звати Йованами.
Далі йде оповідь про пана Николича фон Рудку, який є попечителем місцевих шкіл, та його загадкову доньку – Атилію. Дівчина загадала, щоб до дня її весілля їй побудували палац та храм, де вона вінчатиметься. Для виконання такого бажання пан Николич покликав до себе двох найліпших майстрів – Йована Лествичника
Атилія проявляє інтерес до Дамаскина і розповідає йому про свої незвичайні мрії та сновидіння. Дівчина уявляє ніби вже давно народила дитину і виховує її. Дитина має особливу прикмету – шрам, що нагадує заплющене око. Найдивніше те, що Дамаскин має саме такий шрам, як у вигаданої дитини Атилії.
Потім читач опиняється на першому “перехресті”, де читач обирає читати розділ “Палац” або “Третій храм”.
Йован, котрий будує для Атилії церкву, демонструє замовникам проекти трьох церков – зеленої, жовтої та бузкової. Остання церква є символом храму душі.
Через деякий час панові Николичу говорять, що будівничі призупинили будівництво зеленої церкви, бо перестав рости самшит. Коли попечитель запитав про причини, то йому пояснили, що так сталося через його гріхи. Дійсно, пан Николич заборгував гроші будівничим.
Подібно церкві палац також чомусь не будується далі. На Йована Дамаскина був вчинений напад. Нападник завдав Дамаскину удару по голові. Але будівничий встиг відрубати кривднику пальця. Після нападу Дамаскин зникає, а Атилія намагається його відшукати. Вона знаходить зашифровані послання і по ним розуміє, що повинна їхати у монастир. Там її приймають з великою пошаною.
Коли Атилія повертається додому, то виплачує борги батька та просить вибачення у будівничих. Далі знову знаходить підказки від Дамаскина і вираховує по ним потрібний маршрут. Так вона опиняється у монастирі, який, як потім з’ясується, належить їй. Атилія отримує подарунок – дві обручки та один відрубаний палець.
Тема оповідання “Дамаскин” – історія будівництва храмів у Сербії та духовні пошуки головної героїні Атилії.
Ідея твору – зведення храмів не лише земних, але й духовних.
Автор широко використовує різні художні засоби в своєму творі.
Приклад іронії – невідомий, який здійснив напад на Дамаскина, не зміг його вбити, тому що відчув бурчання в животі.
Приклад гіперболи – Атилія так багато мріяла та відчувала, що їй доводилося кожного дня забувати свої мрії цілими тоннами.
VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});
(1 votes, average: 5.00 out of 5)