Чому ж виникла в голові Раскольникова така дика теорія?

Реформи 60-х років були найбільшим переворотом у житті країни. Поряд зі звільненням суспільства від феодальних відносин, що зжили себе, вони привели до різкого соціального розшарування. Особливо ці негативні наслідки реформ позначилися у великих містах. Одні багатіють, стрімко піднімаються нагору, а інші виявляються в положенні, близькому котчаянию.

Традиційні основи моральності похитнулися; для нових часів, повні несправедливості й страждань, вони здаються непридатними. Губиться моральна орієнтація, подання про добро й зло стають хиткими,

втрачають свою загальність. Починається епоха індивідуалізму, влади грошей, уседозволеності. Для Достоєвського важливо було зрозуміти, до яких наслідків може привести людини моральний нігілізм, чим він може обернутися для суспільства. Цій темі й присвячений роман “Злочин і покарання”.

У теорії Раскольникова, що дозволила йому піти на вбивство, і особисті, і соціальних Корінь. Вона народилася у свідомості людини честолюбного, гордого, самотнього й одночасно болісно сприйнятливого до чужих страждань. Задавлений бідністю студент шукає вихід, що допоможе йому одним ривком позбутися від принизливої вбогості.

Але Розкольників далекий від егоїзму, він хоче знайти вихід із трагічного положення не тільки для себе, але й для інших. Бунтарський характер Раскольникова й прагнення до соціальної справедливості є рисою того часу. Гостре відчуття ненормальності складних відносин було загальним для людей самих різних поглядів. Але погляди Родіона Раскольникова невіддільні від його особистості; це не філософська концепція, викладена читачеві струнко й послідовно, а пошуки, метання, омани людини трагічних протиріч

Чому ж виникла в голові досить утвореного юнака така дика теорія? Через жахливу бідність, у якій він змушений існувати. Він вирішує встати над життям, над її законами. А це під силу деяким. Стати вище й поза миром – це й значить стати людиною, знайти дійсну волю – так думає Розкольників, коли готується кубийству.

Особливе значення має в романі образ Наполеона. Шлях людини, що сумели з капрала стати імператором, стає символичним. В атмосфері соціальної несправедливості, безнадійності й розпачу негативні сторони бонапартизму здавалися неминучою платою за особисте й соціальне звільнення

Так, Наполеон відрізнявся особливою байдужістю до долі окремої особистості, але його шлях давав можливість розумній і честолюбній людині знайти вихід із соціального тупика. Для Раскольникова залишалося визначити, по якому праву Наполеон вирішував долі навколишніх, і примірити це право до себе. Розкольників уважає, що всі люди від природи діляться на два розряди: на ті, кому призначене терпіти й підкорятися, і на геніїв, людей особливих, котрим дано рухати людством, незважаючи на закони моралі. Себе наш герой причис ляет до другого розряду, цим роблячи фатальну помилку

Після вбивства Розкольників увесь час відчуває важке, болісне почуття роз’єднаності з рідними, з усім людством. Найближчі люди, заради яких він і пішов на вбивство, виявляються нескінченно далекими, майже чужими йому. Замість гордості людини, що стали вище юрби, Розкольників випробовує страждання моральної самітності. Своїм злочином він зруйнував у собі ту саму силу, силу добра, що поєднувала його з людьми. Убивство в романі Достоєвського стає самогубством, перекручуванням людської суті. Герой роману мріє про шляху Наполеона, але постійно мучається від свого вибору. Серце й розум героя диктують йому принципово різні вчинки. Розкольників при цьому не в змозі зробити остаточний вибір. Це болісне роздвоєння особистості й приводить його вполицию.

Відродження Раскольникова закономірно зв’язане в романі з поверненням до Бога. Саме безвір’я, спроба самому вирішити, що є добро й зло, привели Раскольникова кубийству.

Злочин його – це в першу чергу виклик Богові, а не суспільству. Але нікому не дано безкарно порушувати моральні закони. Достоєвський показує нам процес самоосуду особистості. Покарання головного героя складається в його моральних мученнях, у роздвоєнні особистості й самітності. Тільки постійна щиросердечна турбота Соні Мармеладовой і її терпляча увага змогли повернути Раскольникова до життя. Мучачись сам, він мучить Соню. Але прийде час, і оновлений герой зрозуміє, що тільки безмежною любов’ю надолужить він всі страждання

Перехворівши, як кошмарним сном, своєю теорією, переборовши щиросердечний розкол, герой роману звертається до вічної сили добра, вираженої в Біблії. Бунт закінчується смиренністю, а смиренність дозволяє Раскольникову згадати самого себе, знайти силу жалю й жалості, що споконвічно дана кожному людині

Письменник-Гуманіст Достоєвський показав неможливість безкарно робити злочини. Він дає шанс навіть оступившемуся, але раскаявшемуся людині розраховувати на прощення. Тільки той, хто живе за Божими законами, наближається до того ідеалу, про яке мріяв письменник, до ідеалу доконаної людини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Чому ж виникла в голові Раскольникова така дика теорія?

Categories: Нові твори

Links