Фінік фікусу не суперник (оповідання про випадок із життя)

Одного разу до нашої квартири подзвонили. До передпокою увійшла сусідка.

-Пробачте, але у мене до вас незвичайна пропозиція, – збентежено сказала

Дар’я Іванівна. – Я знаю, що ви любите квіти і розводите їх.

Гордістю нашої родини був фікус. Цей вічнозелений, із широким овальним листям представник тропіків жив у нашій квартирі вже багато років. Він стояв на підлозі у великій дерев’яній діжці. Мені подобалося обережно протирати його глянсувате, ніби картонне листя вологою ганчіркою.

Ми дуже здивувалися, коли сусідка звернулася

з проханням дати притулок рослині, яку вона назвала фікусом. Те, що вона до нас принесла, взагалі не можна було назвати гордим словом “фікус”. Це була така жалюгідна рослина, що я недовірливо глянув на сусідку: чи не жартує вона? Але Дар’я Іванівна була збентежена і пояснила:

-У мене фікусу погано живеться. Може, тому що вікна виходять на північ,

А може, я не вмію доглядати квіти і рослини.

Чого тільки не робила Дар’я Іванівна, щоб врятувати рослину. А вона тим часом гинула. Ось і вирішила вона: треба поставити горщик із тонким пагінцем і двома жалюгідними листочками поруч із розкішним сусідським

фікусом. Напевне, енергетика цього красеня вдихне нове життя у рослину, що гине, адже нони рідні.

Ми погодилися – чому б не спробувати врятувати фікус.

На знак подяки Дар’я Іванівна протягла мені пакетик з фініками. Був кінець січня, і фініки прийшлись вчасно, вони нібито нагадували, що десь є Африка, батьківщина фінікової пальми, яка дає солодкі плоди. Шкода було навіть викидати фінікові кістки. Одну з них я уткнув у землю, в горщик, який принесла сусідка.

Минув лютий, березень, а фікус-новоселець і не думав розвиватися. Добре, що хоч не засохнув, був немов у стані дрімоти.

Одного разу наприкінці квітня мама вигукнула:

-Що за яскраво-зелена стріла вилізла з землі поруч з фікусом?

Я пригадав, як уткнув ще взимку фінікову кісточку в горщик. Добре, нехай собі ростуть в однім горщику і фінік, і фікус. Уже в липні фікус Дар’ї Іванівни важко було впізнати. Він зміцнів, на ньому розвилось нове листячко. Зміцніла й фінікова стрілка.

Ось ми і гадали: чи то енергія нашого фікуса-гіганта надала сили його побратиму, що вже гинув, чи то фініковий паросток зажадав жити. Взагалі вирішили так: фінік фікусу не суперник.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фінік фікусу не суперник (оповідання про випадок із життя)

Categories: Нові твори

Links