Чому п’єса Гоголя названа “Ревізор”?
Відповідаючи на це питання, потрібно сказати, що хоча Хлестаков і не має ніякого відношення до ревізора, але протягом всієї п’єси чиновники приймають його за такого. Багато дослідників творчості Гоголя намагалися це зробити, і сьогодні існують самі різні відповіді на нього, Деякі з них уважають, що Гоголь тим самим хотів указати на “всерятівну силу ревізора”, посланого царем для наведення порядку. Інші не погоджуються із цим: “Подібне твердження рішуче суперечить всьому попередньому розвитку дії. Воно тим більше неспроможно, що
Гоголь створює цільні, глибокі образи представників міського чиновництва. І це видно на прикладі Сквозника-Дмухановского.
“Я вас, добродії, повідомив…”; “По своїй частині я деякі розпорядження зробив…”; “Я про це й рапорт представляв…”
“Дивися! у мене вухо востро!.”; “Дивися! не по чині береш!..”; “Де вас чорт тягає?..”; “От я їх, каналий…”; “…бач ти, проклятий іудейський
“Обов’язок моя як градоначальника тутешнього міста…”; “Справедливо изволили помітити…”; ” чиНасмілюся я попросити дозволи написати у вашій присутності…”
“Помилуйте, не погубите! Дружина, діти…”; “Не извольте гневаться, ваше превосходительство…”
“У дорозі не заважає, знаєш, випити зайвий стаканчик…”
“Кричи у весь народ, валяй у дзвони”; “Тепер можна великий чин зашибить…”
“Вижив, дурний баран, з розуму!.. Тридцять років живу на службі… трьох губернаторів обдурив… що губернаторів!..”; “От дивитеся, як обдурений городничий!”; “Дурня йому, дурня, старому негідникові!”
Над п’єсою Гоголь багато і грунтовно працював, прагнучи до того, щоб дія розвивалася динамічно. В. І. Немирович-Данченко, що здійснював постановку “Ревізора”, писав: “З якою силою, з якою простотою, з якою геніальною економією відбувається зав’язка п’єси! Ви знаєте, що по теорії драми перша дія присвячується зав’язці, друге – розвитку, третє – доводить п’єсу до кульмінаційного пункту, четверте – підготовляє розв’язку, що полягає в п’ятій дії. Самі чудові майстри театру не могли зав’язати п’єсу інакше, як у декількох перших сценах. В “Ревізорі” же – одна фраза, одна перша фраза… І п’єса вже почата. Дано фабулу й даний найголовніший її імпульс – страх…”
Гоголь наполегливо працював над комедією, викидав уже готові, добре написані сцени, тому що вважав, що вони обтяжували розвиток дії. У чернетках, наприклад, є сцени відвідування Гибнером і Растаковским Хлестакова після Бобчинского й Доб-чинского, що допомагало глибше представити сутність скупого Гибнера й Хлестакова, готового взяти що потрапило як підношення. Однак вони ж і сповільнювали дію, майже нічого нового не вносили в його розвиток. Пізніше Гоголь їх опублікував як додаток до “Ревізора”. Бєлінський писав із цього приводу: “Що може бути краще двох сцен, виключених Гоголем з його комедії як сповільнювали її плин? Порівняно вони не уступають у достоїнстві ні однієї з інших сцен комедії: чому ж він виключив їх? – Тому, що він найвищою мірою має такт художньої міри й не тільки знає, із чого почати й де зупинитися, але й уміє розвити предмет ні менше ні більш того, скільки потрібно”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)