Читаючи С. Єсеніна
Несказанне, синє, ніжне… Тихнув мій край після бур, після гроз, И душу моя – поле безбережне – Дихає заходом меду й троянд. С. Єсенін З тер пор, як я познайомилася із творчістю С. Єсеніна, вона на довгі роки став моїм улюбленим поетом. Читаєш задушевні, довірчі, глибоко особисті вірші Єсеніна, і здається, що він звертається в них до свого єдиного друга. І ц єдиним іншому виявляється кожний, хто візьме в руки томик віршів поета й залишиться наодинці з ним. Листи падають, листи падають. Стогне вітер, Протяжливий і глухий. Хто ж серце порадує?
Хто
Стелячи віршів злаченые рогожі, Мені хочеться вам ніжне сказати. Багато чого зуміло вмістити в себе величезне
Саме для неї він приберігав самі барвисті епітети, самі задушевні інтонації. Але люблю тебе, батьківщина лагідна! А за що – розгадати не можу
Весела твоя радість коротка З голосною піснею навесні на лузі. Життєвий шлях Єсеніна бере свій початок у лугах, озерах і поліссях Рязанщины. Талант його породжений відчуттям прозороїої синявого вечірнього неба, жовтизни полів, червоних фарб заходів, хвойною позолоттю лісу, смутних сільських пісень
Тому образ Батьківщини у Творчості Єсеніна насамперед несе риси Русі сільської, сільської. І тепер, коли от новим світлом И моєї торкнулося життя долі, Однаково залишився я поетом Золотий бревенчатой хати. Єсенін трагічно переживав колізії перетворення російського села після революції, хоча сам жовтневий переворот спершу сприйняв дуже захоплено. Він відчуває себе останнім поетом солом’яної Русі, і це доставляє йому страждання й за патріархальну, не торкнуту століттями Село, і за себе, неї співака
Але згодом Єсенін зрозумів, що без відновлення, що ніс селу далекий поетові місто, село приречене на загибель, оскільки в неї немає майбутнього. В індустріальному перетворенні села Єсенін зумів побачити майбутня могутність, відродження Батьківщини. Мені тепер по душі інше… І в сухотному світлі місяця Через кам’ян і сталеве Бачу міць я рідної сторони
Почуття поета стихійні, як і улюблена їм Природа рідного краю. Безкомпромісність і максималізм, безоглядність і молодецтво – джерела ліричної енергії Єсеніна. Адже в нього якщо щастя, те “шалене”, якщо туга, те “розгульна”, почуття – “буйні”, запал – “скажений”, серце – “божевільне”. Не знали ви, що в сонмище людському Я був, як кінь, загнаний у милі, Пришпорена сміливим їздцем
Драматизм і людяність переживань поета, пов’язані з його спробами розібратися в собі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)