Різноликість поезії С. О. Єсеніна

У всего своя походка есть;

Что приятно уху, что – для глаза.

Если перс слагает плохо песнь,

Значит, он вовек не из Шираза.

С. Єсенін

Поезію Сергія Олександровича Єсеніна не можна назвати монотонною, вона скоріше різнолика. У різні етапи свого життя Єсенін вибирає абсолютно несхожі теми для своїх віршів.

У житті Єсеніна були періоди важких протиріч, глибокої душевної відчуженості, коли життя здавалося йому непоказним явищем. У цей період він писав про “черную жуть”, про “каменные руки”, про голос, який перетворюється

в передсмертний крик. Але навіть у самих похмурих віршах є мрія про щастя. Сергій Єсенін ніколи не милується поганим, але завжди його болісно переживає:

Я обманывать себя не стану,

Налегла забота в сердце мглистом.

Незважаючи на душевне занепокоєння, у віршах Єсеніна проглядає милосердя, і співчуття, і любов до усього живого у світі.

Ранні вірші поета відрізняються повнотою звуків, запахів, барв. Навкруги – м’яка зелень полів, червоне світло зорі, голубіє небесний пісок, кадить черемховий дим. У його героїні “красной рюшкою по белу сарафан на подоле”.

Проста селянська хата,

рідні місця, де пройшло дитинство, казково описуються у віршах:

Полыхают зори, курятся туманы,

Над резным окошком занавес багряный.

Вьются паутины с золотой повети,

Где-то мышь скребется в затворенной клети…

В поезії Єсеніна виявляється мужицька практичність. Природа для нього – багатство, яке чекає людських рук. Поет хоче не просто передати радість, яку він відчуває, коли знаходиться наодинці з природою. Він намагається донести до читача всю красоту і повноту життя:

Сыплет черемуха снегом,

Зелень в цвету и росе.

В поле, склоняясь к побегам,

Ходят грачи в полосе.

У радісних, здавалося б, віршах десь глибоко усередині затаївся біль, що загострює сприйняття краси.

Постійна риса поезії Сергія Єсеніна – нерозривний зв’язок із життям простого народу. Ця обставина доводить нам, що рідна земля була для нього джерелом поезії, наділила його народною мудрістю.

Громадянська війна, роки розрухи не змінили віри Єсеніна в його ідеали.

Перші повоєнні вірші були пройняті патріотизмом, бажанням змінити селянське життя на краще.

Наступ міста на сільське життя асоціюється з усім поганим:

Город, город, ты в схватке жестокой

Окрестил нас, как падаль и мразь.

У пізніх же віршах Єсеніна спостерігаються наскрізні образи. Поет любив, коли перший рядок повторюється як завершальний. У багатьох його віршах рядок стає схожим на морську хвилю, яка безупинно замінюється іншою:

К черту я снимаю свой костюм английский…

Нипочем мне ямы, нипочем мне кочки…

Час не владний над поезією Єсеніна. Особисто для мене вірші Єсеніна були і будуть зразком щирості, доброти і любові до усього живого. Мені здається, що від поезії Сергія Олександровича Єсеніна просто неможливо втомитися. Його поезія – це вічність!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Різноликість поезії С. О. Єсеніна