Чинність впливу моральності вище всяких чинностей

Подібний синтез художніх моделей виявляється й у західноєвропейській драматургії. Самобутність художнього досвіду Грибоєдова укладається вже в специфіці конфлікту добутку, у розробці образів, у семантиці назви. Спочатку комедія називалася “Горі розуму”, що виражало мету автора зобразити зіткнення передових ідей і відсталого суспільства. Передбачається, і це підтверджується етимологією прізвища головного персонажа, що прообразом Чацкого був опальний філософ П. Я. Чаадаєв. Викривальний пафос фігури антагоніста фамусовского суспільства

в чорновому варіанті добутку підкреслювався й значеннєвою прозорістю прізвища героя – Чадский.

Це відображало ідейно-тематичну установку Грибоєдова на втілення конфлікту самотньої особистості й бездуховного миру. Сама партитура поводження персонажа ілюструвала ідеї декабристів, які вважали, що необхідно висловлювати передові погляди скрізь: і на балі, і у дворянських зборах. Суспільний характер, публічність монологів героя, ниспровергательный пафос його соціальної позиції вичитувалися з образа незгоди, укладеного в прізвище: Чадский – що чадить, що виражає крамольної ідеї. В остаточному

варіанті комедії міняються й назва, і прізвище головного героя, що відкриває можливість множинної інтерпретації системи образів і конфлікту

Коректування основної тези дозволило розширити сферу коментування й аналізу головної ідейно-тематичної категорії. “Горі від розуму” випробовує не тільки Чацкий, але й Софія, обманута віроломним обранцем. “Мильон роздирань” характеризує й Молчалина, чиїм честолюбним планам не призначено збутися. Занепокоєння запановує й у будинку Фамусова, спонукуючи його до пошуку більше переконливих способів відстоювання власних ідеалів. Теза-Тема, винесена в назву, поширимо на всіх персонажів і ілюструється буттєвими формами їх самореалізації

Категорія розуму, настільки популярна в літературі XVIII століття, переосмислюється Грибоєдовим у контексті що змінилися этико-эстетических пріоритетів і актуальної для початку XIX століття проблематики. У комедії протиставляються два типи “розумного” поводження: перший носить сугубо охоронний характер; другий припускає руйнування архаїчних догм. Формально автор вирішує конфліктну ситуацію на користь фамусовского суспільства, але філософська правота ідеологічної позиції належить Чацкому.

Подібна розв’язка демонструє торжество персоніфікованої ідеї над миром, підлеглим диктату застарілої моралі. Не випадковим бачиться в цьому зв’язку висловлення Пушкіна, що доглянуло в комедії “Горі від розуму” штучність ситуації. Реалістичний характер комедії укладається в створенні особливого художнього миру, у якому кожний герой переживає своє “горе від розуму”. Фамусов зображений знатним паном, до якого з’їжджається вся Москва, але у фіналі п’єси він боїться стати загальним посміховищем і друге значення його прізвища (від латинського fama – “поголоска”) розкривається в репліці персонажа: “Ах! Боже мій! що стане говорити княгиня Марья Олексіївна!

“. Характер Софії заданий відповідно до образів позитивних героїнь попередньої літератури, але в комедії її мудрість поширюється на ідеалізацію неродовитого коханого й прагнення відповідати тим романтичним ідеалам, які вона осягла із французьких книг. Чацкого цурається суспільство, його сміливі висловлення лякають навколишньою відвертістю й категоричністю. “Мильон роздирань” героя полягає в тому, що він понапрасну розтрачує перед светскою толпою свої патетичні почуття. Грибоєдов не залишає без уваги й долі другорядних персонажів, що зробили компромісний соціальний вибір

Платон Михайлович Горич, приміром, колись тримався прогресивних поглядів, але сьогодення його зводиться до того, що він став “одним з жениных пажів”. Сюжет комедії відображає життя в будинку Фамусова. Кожний гість представляє певний тип поводження, возводимого автором на рівень соціокультурного узагальнення

Репетилов втілює ідею профанації високих ідеалів. Недуга княгині Тугоуховской символізує обмеженість кругозору “московських тіточок”, безцеремонність Хлестовой втілює думка про її деспотичне свавілля. Новаторство Грибоєдова укладається й у створенні нового для російської літератури жанру. “Горі від розуму” можна віднести до типу любовно-побутової комедії, але драматичний пафос, що пронизує конфлікт, не дозволяє обмежити жанрову природу добутку вказівкою на переживання головного героя й нерозуміння його навколишнім суспільством

Наявність двох інтриг руйнує звичну классицистическую структуру, відому по комедіях Мольера, уводить у Твір Грибоєдова паралельні сюжетні лінії. Композиційні елементи драматичного конфлікту – побутов і соціально-політичного – збігаються в зав’язці й розв’язці. Кульмінацією суспільно-політичної інтриги стає монолог Чацкого, у якому герой обрушується з інвективами на адресу підлесливого відношення фамусовского суспільства до всього іноземного. Рівноправна присутність двох сюжетних ліній, розширення тематичного матеріалу не дозволяють трактувати п’єсу в контексті винятково комедійного жанру. “Горі від розуму” можна віднести до одному з перших трагікомічних досвідів російської літератури, що підтверджується ще й тією особливістю розв’язки, коли намічені конфлікти не дозволяються, а відкриті для продовження й наступної інтерпретації

Особлива майстерність Грибоєдова укладається в органічному введенні в мовну партитуру персонажів багатства російської мови. Автор насичує репліки героїв оборотами з усного мовлення, народнопоэтической образністю, що вказує на особливу чуйність художника до потенціалу мови, що втілює одночасно творчу й охоронну функції. Принципи задействованности фольклору в монологах героїв різні й відповідають їхнім поданням про “розумову” нормі

Чацкий охоче звертається до лексики й художніх прийомів народної творчості; турбується про чистоту мови й національної самосвідомості. Фамусов проповідує ідеали “століття минулого”, своєю пристрастю до архаїзмів алегорично затверджує безвідносність етичних орієнтирів, що не змінилися із часів “очаковских і покоренья Криму”. Використання автором диференційованих мовних характеристик надає особливу життєвість характерам діючих осіб комедії. Багато образів, риторичні пасажі, ідеї “Горя від розуму” активно використовувалися російськими поетами й письменниками. Ремінісценції із грибоедовской комедії зустрічаються в Пушкіна

В епіграфі до сьомої глави “Євгенія Онєгіна” цитата з “Горя від розуму” дозволяє створити особливий настрій, підготувати читача до сприйняття майбутніх подій. Прикладом активного звертання до спадщини Грибоєдова представляється метафоричний образ “з корабля на бал”, виявляється його розгорнутий коментар у сюжетах романів Пушкіна й Гончарова. А фраза “і дим Батьківщини нам солодкий і приємний” проглядається в інверсованій інтерпретації Теми патріотизму у творах Тургенєва й Достоєвського. Можливість різних коментарів комедії Грибоєдова відбувається через те, що автор створив самобутній драматургічний досвід збагнення дійсності і її художнього переосмислення

У добутку тільки на рівні гіпотетичної ідеї покараний порок. Хоча Гончарів у статті “Мильон роздирань” і затверджує, що Чацкий переміг якістю чинності нової, але не можна не враховувати того факту, що формально конфлікт завершується поразкою героя-ідеолога. Фамусовское суспільство гуртується в боротьбі з новою думкою, однак і “горі” його виявляється в зіткненні з передовими ідеями