Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ ЧиМожна Машу Миронову назвати “милим ідеалом” О. С. Пушкіна?

ЧиМожна Машу Миронову назвати “милим ідеалом” О. С. Пушкіна?

Не осліплений я Музою моею, Красунею її не назвуть, И юнака, побачивши її, за нею Влюбленною юрбою не побіжать. Приманювати вишуканим убором, Игрою око, блискучою розмовою Ні схильності в їй, ні дарунка немає. Але уражений буває мигцем світло Її особи незагальним вираженьем… Е. А. Баратинський Пушкін назвав “милим ідеалом” (8, LІ) Тетяну Ларіну, головну героїню роману “Євгеній Онєгін”.

Але чи можна застосувати це відоме визначення до героїні з іншого добутку? Інакше кажучи, наскільки схожа Тетяна Ларіна й Маша Миронова, наскільки

вони виражають пушкінський ідеал жінки? Порівнюючи біографії Тетяни й Маші, слід зазначити їхні зовнішні розходження. Тетяна – потомствена дворянка, зніжена панянка, що живе з родителями в родовому маєтку, винянченная кріпак, вихована на французьких любовних романах, занурена у свої мрії, що володіє високим інтелектом і схильністю до рефлексії. Махаючи – капітанська дочка, дворянка лише в другому поколінні, тому що її батько походив із солдатських дітей і став дворянином, дослужившись до офіцерського чина У Миронових є тільки одна кріпосна душа – віддана служниця Палашка.

Махаючи все життя прожила

в далеких гарнізонах, схожих на богом забуту Білогірську міцність, не одержала дворянського виховання, по бідності їй призначено самої вести господарство, не розраховуючи на слуг. Вона вміє тільки читати й писати, у неї немає високого інтелекту, як у Тетяни, але є щиросердечна чуйність і вірне моральне почуття. Отже, по походженню й вихованню дві героїні значно відрізняються одна від іншої. Однак у їхньому поводженні видні загальні риси: обидві вони тихі, скромні, зовні непомітні дівиці.

Пушкіна підкреслює це, поміщаючи поруч із Тетяною живу й веселу Ольгу, а поруч із Машею – жваву домоправительку, мамашу Василису ЄГоревну. Обидві героїні наділені сильним, рішучим характером, що автор дуже високо цінується Тетяна, закохавшись у світського денді, перша відкриває йому свої почуття, а одержавши у відповідь на довірливе визнання строгу одповідь, не проклинає Онєгіна, але продовжує любити його. Навіть прочитавши книги свого обранця й зрозумівши його характер, себелюбний, сух і озлоблений, вона зберігає в душі повага й любов до нього.

І Тетяна права: Онєгіна є за що поважати й любити. Сильний характер капітанської дочки розкривається в любові й у важких випробуваннях, які випали на її частку. Махаючи, незважаючи на свою зовнішню простоту, дуже чуйна й спостережлива дівиця. Вона полюбила Петрушу Гринева, тому що розглянула в ньому гідної людини, і якимсь внутрішнім почуттям зуміла відрізнити свого обранця від безсовісного Швабрина. Твердість характеру Маші проявляється в реакції на лист старшого Гринева, що не дає синові дозволу на весілля з невідомою, безрідною дівицею Петруша пропонує Маші обвінчатися без батьківського благословення, але вона відмовляється: без батьківського благословення не буде їй щастя: “Коли знайдеш собі суженую, коли полюбиш іншу – Бог з тобою, Петро Андреич; а я за вас обох…

” (V). Так героїня готова пожертвувати своїм благополуччям заради щастя коханої людини. Несподівану на перший погляд стійкість проявляє Маша, коли перебуває в Білогірській міцності під владою Швабрина. Він примушує неї вийти заміж, а вона терпить голод, самітництво, приниження, але не погоджується Навіть коли батьки Гринева повірили в його зраду, капітанська дочка зберегла вірність нареченому, якого чекало суворе покарання – посилання на вічне поселення в Сибір (XІV). Вона, будучи боязкої й полохливої, про що не раз говорила Василиса ЄГоревна, демонструє рішучість і сміливість, відправляючись одна в Петербург шукати справедливості в імператриці, і домагається виправдання Петра Гринева. Тетяна, виявившись у столичному світському суспільстві, виявила свій сильний характер і не піддалася світським спокусам.

Вона зберегла в душі високі ідеали й моральні принципи, які засвоїла із прочитаних книг і від няньки. Моральне почуття вберегло її від світської суєти, або, як вона сама говорить, від “маскараду” (8, ХLVІ). У Тетяни дістало характеру й волі відмовити Онєгіну, коли він пропонує їй, замужній дамі, своя любов Почуття боргу в Тетяні сильно так само, як і в Маші; воно допомагає їй із честю вийти зі складного пояснення з Онєгіним.

Отже, після порівняльного розгляду образів Тетяни Ларіній і Маші Миронової можна відзначити, що в характерах цих героїнь багато загального. У них виразився пушкінський ідеал жінки, або те, що Бєлінський назвав “туга за ідеалом” (В. Г. Бєлінський “”Параша”. Оповідання у віршах.

Т. Л. (І. С. Тургенєва)”). В обох виявилися риси, які автор над усе цінує в жінці: дівоча скромність, тонкість почуттів, піднесене розуміння любові, моральна стійкість. Іншими словами, Пушкіна залучає не тільки зовнішній вигляд, але й серцева шляхетність, щиросердечна чарівність, які роблять його героїнь невідхильно прекрасними Доказом цієї думки може служити сцена з “Євгенія Онєгіна”, коли Онєгін, “з далеких мандрівок возвратясь”, попадає на бал і бачить Тетяну після тривалої розлуки: Безтурботною принадністю мила, Вона сиділа в стола Із блискучою Ніною Воронскою, Цей Клеопатрою Неви; И, вірно б, погодилися ви, Що Ніна мармурової красою Затьмарити сусідку не могла, Хоч сліпуча була.

(8, XVІ) По суті Тетяна Ларіна й Маша Миронова дуже схожі, виходить, капітанську дочку з повним правом можна назвати “милим ідеалом” Пушкіна