Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість – це минувшина, шось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях. Я замислювався над тим, чи Розвивається народна творчість нині, У наші дні. Спочатку мені здавалося, що зараз вона (особливо пісенна) не розвивається, бо мені невідомі Сучасні народні пісні, весь час я чую тільки старі, записані багато років тому. Я не розумів причин, чому раніше пісні творилися, а сьогодні не відбувається пей процес. Виходить, шо раніше люди були більш творчими, а зараз ні? Але ж так не може
бути. Виникла ше одна думка: а може, Пісенна народна творчість набула інших форм, про які ми не здогадуємося? І ось шо з’ясувалося: Ми маємо велику кількість пісень, які люди залюбки співають нарівні з традиційно народними піснями. Апе ці пісні мають авторів, їх створили поети і композитори. Наприклад, часто можна почути: Мамо, мамо вічна і кохана, Ви пробачте, що був неуважний. Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене.
І мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Луків. І таких пісень, які співають не одне покоління, багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: “Про тополю”,
“Про мамину вишню”, “По стежині дівча ішло”, “Чорнобривців насіяла мати”, “Сіло сонце…”, “Ой летіли дикі гуси…” І ще можна багато пісень перераховувати. Тож я дійшов такого висновку, що ці пісні за всіма ознаками є народними: їх співають, вони передаються усно (якщо й переписуються, то це не означає, що форма поширення змінила їхню популярність), мають віршовану форму, невеликі за обсягом і мають деякі варіанти. Єдине зауваження: це Пісні літературного походження, що стали народними. Адже не завжди ті, хто співає ці пісні, напевно знають їхніх авторів. Ми можемо стверджувати, що Пісенний жанр народної творчості живе і сьогодні. Якийсь період історичного розвитку буде кликати до життя ті чи інші Жанри народної творчості або певні Теми. У часи козаччини, наприклад, були популярні маршові пісні, Думи. Коли в нашій країні почалися демократичні процеси, то маршові пісні стали теж популярними. Виконувалися вони разом з іншими Народними піснями і самі ставали (а може, й були) народними. А які Жанри усної народної творчості живуть сьогодні? Пісні (в основному ліричні, але й маршові теж), казки, сучасні приказки, прислів’я і невмирущий жанр – анекдоти, який буде жити століттями. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчість – скарбницю нашої мудрості, нашої історії, яку ми передамо наступним поколінням.