Чи кожним гідний кохання? (за новелою “Ваніна Ваніні”)
Що таке кохання? З чого воно починається? Чи кожен гідний його? Як зберегти це почуття? Над цими питаннями замислювалися люди всіх народів і в усі часи. Ці питання порушує у своїй новелі французький письменник Фредеріко Стендаль. Його “Ваніна Ваніні” – історія кохання молодих італійців.
Вперше ми знайомимося з героїнею новели на балу в банкіра, який запросив тільки красивих жінок. “Царицею балу проголошено княжну Ваніну Ваніні, чорнокосу юнку з вогнистим поглядом”. Дівчина ще не була ні в кого закохана, і їй подобалося завдавати
Несподівано почута звістка про молодого карбонарія, який утік із фортеці, починає бентежити уяву героїні. Їй подобаються рішучі, дійові чоловіки, здатні на сміливий вчинок, тому дівчина мріє про кохання до такої людини.
Ваніна була надто вимогливою не тільки до себе, а й до інших. Дізнавшись, що в її домі переховується той самий карбонарій, вона, незважаючи на гордість, допомагала, щиро співчувала йому, турбувалася про нього. Ця зацікавленість переростає в кохання. Освідчитись у своєму коханні першою вона не могла, бо була надто гордою.
Кохання Ванінн ставало занадто вимогливим і штовхало її на зраду. Тількн-но дівчина приїхала до Романьї, їй видалося, що любов до вітчизни змушує коханого забути про неї, ту, яка так його кохала! Назвавши прізвища та адреси товаришів Міссіріллі по боротьбі, вона вирішила, що нарешті коханий і тілом, і душею належатиме тільки їй.
Мимоволі ставши винуватицею його ув’язнення, Ваніна пам’ятає про свій борг перед ІГєтро: щоб врятувати коханого, вона вдасться до хитрощів, афери, ризикує масним життям. Але її кохання не має влади над П’етро, в якого була тільки одна мста в житті: “згинути у в’язниці або в боротьбі за свободу Італії”.
У своїй новелі Стендаль намагався заперечити любов власницьку, яка руйнує все навкруги, і піднести любов чисту і щиру, яка б могла оберігати від небезпеки кохану людину, допомагати їй, дарувати радість і спокій.