Чацкий проти фамусовского суспільства
Комедія “Горі від розуму” дає загальну картину всього російського життя 10-20-х років XIX століття, відтворює споконвічну боротьбу старого й нового, котра з великою силою розгорнулася в цей час по всій Росії, а не тільки в Москві, між двома таборами: передовими, декабристски настроєними людьми й кріпосниками, оплотом старовини
Фамусовскому суспільству в комедії, що твердо хранили традиції “століття минулого”, протипоставлений Олександр Андрійович Чацкий. Це передова людина “століття нинішнього”, точніше, того часу, коли після
Якщо Фамусов – захисник старого століття, часу розквіту кріпосництва, те Чацкий з обуренням революціонера-декабриста говорить про кріпосників і кріпосне право. У монолозі “А судді хто” він гнівно виступає проти тих людей, які є стовпами дворянського суспільства. Він різко висловлюється проти милих серцю Фамусова порядків золотого єкатерининського століття, “століття покірності й страху – століття лестощів і пихи”.
Ідеал Чацкого не Максим Петрович, гордовитий вельможа й “мисливець поподличать”, а незалежна, вільна особистість, далека рабської приниженості
Якщо Фамусов, Молчалин, Скалозуб розглядають службу як Джерело особистих вигід, службу особам, а не справі, те Чацкий розриває зв’язку з міністрами, іде зі служби саме тому, що він бажав би служити справі, а не лакействувати перед начальством. “Служити б рад, прислужуватися нудно”, – говорить він. Він захищає право служити освіті, науці, літературі, але важко в цих умовах самодержавно-кріпосницького ладу:
Тепер пускай з нас один, З молодих людей, найдеться ворог шукань, Не вимагаючи ні місць, ні повишенья в чин, У науки він вперит розум, що алчет пізнань; Або в душі його сам бог збудить жар До мистецтв творчим, високим і прекрасним, Вони негайно:-розбій! пожежа! І просливет у них мрійником небезпечним…
Під цими молодими людьми розуміють такі люди, як Чацкий, двоюрідний брат Скалозуба, племінник княгині Тугоуховской – “хімік і ботанік”.
Якщо фамусовское суспільство зі зневагою ставиться до всього народного, національному, рабськи наслідує зовнішньої культури Заходу, особливо Франції, навіть зневажаючи своєю рідною мовою, те Чацкий коштує за розвиток національної культури, що освоює кращі, передові досягнення європейської цивілізації. Він сам “шукав розуму” під час перебування на Заході, але він проти “порожнього, рабського, сліпого подражанья” іноземцям. Чацкий коштує за єднання інтелігенції снародом.
Якщо фамусовское суспільство розцінює людини по його походженню й кількості кріпосних душ, наявних у нього, те Чацкий цінує людини за його розум, образованость, його духовної й моральної якості
Для Фамусова і його кола свято й непогрішно думка світла, страшнее всього – “що стане говорити княгиня Марья Олексіївна!” Чацкий відстоює волю думок, думок, визнає за кожною людиною право мати свої переконання й відкрито їх висловлювати. Він запитує Молчалина: “Навіщо ж думки чужі тільки святі” Чацкий різко виступає проти сваволі, деспотизму, проти лестощів, лицемірства, проти порожнечі тих життєвих інтересів, який живуть консервативні кола дворянства. Духовні якості його виявляються в підборі слів, у побудові Фрази, інтонаціях, манері говорити. Мовлення цього літературного героя – це мовлення оратора, що прекрасно володіє словом, високоосвіченої людини. У міру загострення його боротьби з фамусовским суспільством, мовлення Чацкого усе більше офарблюється обуренням, їдкої іронією
“Горі від розуму” політична комедія, тому що в ній поставлені злободенні суспільні питання того часу: про державну службу, про кріпосне право, про освіту, про виховання, про рабське наслідування всьому іноземному. Реалізм “Горя від розуму” виявляється й у принципах зображення персонажів. У Грибоєдова всі персонажі характери, вірні правді життя, яскраві, неодномірні. Персонажі “Горя від розуму” не карикатури, а точні подоби живих людей
Грибоєдов з гіркою іронією розкриває в діалогах і монологах персонажів тяжке становище народу й країни, де догідливість Молчалина, кар’єризм і дурість Скалозуба, бюрократизм і чванство Фамусова, марнослів’я Репетилова переважніше умай розсудливості Чацкого.
Найбільше характеризує те суспільство, що протистоїть Чацкому, Фамусов. Недарма це суспільство ми називаємо “фамусовским”. Фамусов типовий московський пан початку XIX століття з характерною сумішшю самодурства й патріархальності. В образі Фамусова висміяне вище чиновництво, його бездіяльність на службі, чванство, хабарництво. Яскравим прикладом неробства є складання Фамусовим розкладу на тиждень, де всі дні зайняті званими обідами й вечерями. Ідеал людини для Фамусова той, хто зробив вигідну кар’єру; при цьому для нього неважливо, якими засобами це досягнуто. Його політичні ідеали зводяться до прославляння всього старого, устояного, йому добре живеться, і він не хоче ніяких змін. Чацкого він боїться й не любить, тому що бачить у ньому ниспровергателя підвалин, бунтівника
У Фамусове вражає відверта аморальність; вона особливо небезпечна тим, що Фамусов, як знатний пан, має більшу владу над людьми. Аморальність влади не може не бути страшної й небезпечної. Фамусов, яким його створив Грибоєдов, зло не відвернене, а конкретне, живе. У його реальність віриш і тому воно особливо лякає
Це справедливо й відносно Скалозуба. Полковник Скалозуб відображає здрібніння, опошлення військової людини. Його грубе солдафонство, презирство до культури, неуцтво відштовхують читача. Це щасливий кар’єрист, що характеризується самим прізвищем. Але кар’єризм його злочинний. Він заснований на військових втратах в армії: “Інші, дивишся, перебиті”. Автор висміює Скалозуба як тупого й бездумного офіцера аракчеєвської пори, супротивника волі й освіти
Псевдолиберализм розкритий в образі Репетилова. “Молоді” ліберальні ідеї дають можливість цієї частини дворянства “пошуметь” у клубі. Свою діяльність вони прикривають марнослів’ям. З винятковою сатиричною силою викрита в комедії порожня й вульгарна метушня, галас і лемент, що дискредитують і гальмують ліберальний рух
По всіх якостях характеру Молчалин теж належить до фамусовскому суспільства. Читачеві він здається незначністю: боїться вимовити зайве слово, догоджає, не має власної думки, однак саме ці якості є запорукою його майбутнього успіху у фамусовском світі. Фамусовское суспільство представлене в комедії широко й многообразно. Це не тільки багато основних героїв, але й Другорядні, епізодичні. Наприклад, Хлестова важлива московська бариня, грубувата, владна, звикла не стримуватися в словах. Загорецкий необхідний супутник всіх Фамусових і хлестових. “Брехунець він, картяр, злодій… /Я від нього було й дверей на запор; /Так майстер прислужити…” говорить про нього Хлестова.
Чацкий є викривачем всіх пороків суспільства. Його монолог “А судді хто” звучить як вирок політичному ладу й моральним підвалинам фамусовского суспільства. Найбільше йому ненависний деспотизм і рабство, дурість і безчестя, розумова й моральна глухота. Він бичує підлість кріпосників. Він не може мовчати, того що йому боляче й болісно бачити навколо зло й несправедливість, він ненавидить все дурне, тому що любить добро й істину
Чацкий це теж проблема. Проблема незрозумілої й висміяної інтелігенції, проблема потоптаного патріотизму й пригнобленої культури. Це навіть не проблема, а цілий аспект проблем, не побачених байдужим суспільством і в результаті декабристів, що вилилися в повстання, 1825 року. Чацкий це прообраз декабристів, ниспровергателей старої епохи. Комедія “Горі від розуму” зробила велике враження на сучасників і не менш сильно впливала й пізніше аж до нашого часу. Нею захоплювалися Н. В. Гоголь і Ф. М. Достоєвський, М. Е. Салтиков-Щедрин і ще багато інших російських письменників і читачі. Комедія не втратила своєї злободенності й сьогодні. Образ Чацкого буде жити доти, поки на зміну одній епосі будуть ‘приходити інші, і він завжди буде “починати нове століття”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)