Будні військові в поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин”
Прочитавши поему Олександра Трифоновича Твардовского Василь Теркин, я хочу поділитися з вами своїми враженнями. Головним героєм цієї поеми є Василь Теркин – простий солдат російської армії, що воював у часи Великої Вітчизняної війни. Олександр Трифонович підкреслює різними літературними прийомами характер і зовнішність Теркина:И щоб знали, чим сильні, Скажемо відверто:Красотою наделенне був він відмінної. Не високий, не те, щоб мало, Але герой героєм. Теркину властиво такі якості, як хоробрість, мужність, почуття гумору, відвертість. Наприклад,
У главі Переправа Василь приносить добру звісточку із протилежного берега ріки, перепливши крижану ріку взимку. Ні ледве не менше героїзму він проявляє й у бої в болоті. Він завжди може побадьорити своїх товаришів гарним жартом, приказкою або реплікою. У той же час, зробивши безліч подвигів, вона не претендує на високу нагороду в главі Про нагороду:-Ні, хлопці, я не гордий. Не заглядаючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орденя згодний на медаль. У главі Гармонь Василь Теркин, довівши свою
Василь Теркин це щирий російський характер, гарний працівник, хоробрий воїн, славний товариш, людина, що не сумує в будь-яких обставинах, здатний посперечатися із самою смертю. Теркин патріот, що заради життя на землі готовий винести непомірні тяготи військового будня. Мені здається, що саме тому йому поставили пам’ятник у нашому місті. Далеко не кожному літературному героєві ставлять пам’ятники, що підкреслює індивідуальність солдата. На цьому пам’ятнику зображений Василь Теркин з гармонню в руках, що розмовляє із Твардовским. Пам’ятник відлитий із бронзи. Я думаю, що в реальному житті, у часи Великої Вітчизняної війни були солдати, схожі за своїм характером на Василя Теркина. Василь Теркин нам особливо близький тим, що він народився на Смоленщині. Олександр Трифонович Твардовский писав цю поему в часи війни й сам був солдатом, що допомогло йому дуже реалистично описати всі почуття й дії свого героя. Автор присвячує свою поему всім воїнам, що пройшли дорогами війни й з перемогою повернулася в сорок п’ятому році додому, і світлої пам’яті тих, хто загинув, не дожив до дня Перемоги. У завершення, хотілося б сказати, що такі люди, як Василь Теркин зробили б істотну допомогу нашої сьогоднішньої армії