“Будь-яка проблема – це можливість стати кращим”
Протягом усієї історії людства сильні люди були завжди в меншості. Вони мали бути на вагу золота, оскільки штовхали цей світ вперед. Та парадоск полягає в тому, що їх не любили, оскільки вони були кращими за інших, хоч і не показували цього. Люди не люблять білих ворон, тому несвідомо, об’єднувались у такий собі конгломерат і протистояли їм кількістю. Дитинство сильних людей практично завжди було невтішним. Чому? Тому що вони вирізнялись із сірої маси споживачів. Тому що їхні голови були забиті не інстинктивними бажаннями, а глобальними клопотами.
Такі проблеми б зламали більшість. Вони загнулися б під тягарем проблем та переживань. Більшість не змогла б вийти із такої приємної зони комфорту, перебороти себе, діяти не дивлячись ні на що, брати відповідальнісь виключно на себе. Та люди, які привикли боротися за життя і кожну його можливість – ні. Вони знають ціну життя та чого воно варте. Таких людей абсолютна меншість. Вони – ті самі кілька відсотків із ста, які чогось варті, які мають стержень, які готові працювати над собою. З таких людей потрібно брати
І саме проблеми їх найкраще гартують. Роблять все кращими і кращими. Вони ніколи не скиглять щодо проблем у їхньому житті. Вони сприймають їх абсолютно по іншому аніж усі люди. І, як на мене, це правильний вибір. До негараздів потрібно відноситись із прагматизмом, можливо оптимізмом і тільки тоді, ми будемо здатні іх перемогти.