Боротьба справедливості з жорстокістю і насильством у повісті “Перехресні стежки”
Іноді буває так, що людські стежки перехрещуються задля великих, корисних народові справ. Саме про це, як на мене, йдеться в повісті Івана Франка “Перехресні стежки”.
Ця повість є свідченням того, що Франко добре знав життя і настрої різних верств населення свого краю, з однаковим інтересом вивчав проблеми різних соціальних і національних груп населення Галичини. Як людину, яка до останку віддавала себе служінню народові, його завжди непокоїло: як і чим допомогти простому людові, як навчити його захищати свої права, власність, людську
В одному з епізодів повісті головний персонаж Євгеній Рафалович зустрічає на лісовій дорозі старого селянина, що заблукав у лісі. Після того, як селянин повідав про свої мандри, Рафаловичу спало на думку “дивне порівняння”: “…чи ж се не символ усього нашого народу?”
Змучений важкою долею, він блукає, не в змозі знайти свій шлях, і стоїть, мов заблуканий селянин, серед шляху між минулим і майбутнім “…і не знає, куди йому йти…” “Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?” – зітхнув Євгеній.
Це
Молодий адвокат глибоко переконаний: він повинен бути оборонцем прав нужденного і зневаженого трудящого люду. Тож “селяни горнулися до нього зі своїми кривдами і жалями…” Молодий юрист документи вів лише українською мовою, мовою свого народу виступав у суді, хоч багатьом це не подобалося. Про чесність Євгенія з самим собою, його плани й роздуми про майбутнє свідчать його слова: “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?..”.
Ключем до характеристики головного персонажа є слова: “Вихований, вигодуваний хлібом, працею і потом свого народу, він повинен своєю працею, своєю інтелігентністю відплатитися йому”.
Так міркує Євгеній Рафалович. Так мислить і автор, який вважає, що інтелігенція повинна допомогти народові боротися з насильством і жорстокістю, допомогти вибратися з нужди і піднятися з колін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)