“Бородіно” М. Ю. Лермонтова (Твір-роздум)
Недарма пам’ятає вся Росія Про день Бородіна! М. Лермонтов Слово “Бородіно” знає весь світ. Ця назва невеликого села, що знаходиться недалеко від Москви, на старій Смоленській дорозі, стало символом перемог. ТА в цьому чимала заслуга російських письменників, серед яких і Михайло Юрійович Лермонтов. Але спочатку хочеться згадати інше його вірш. Саме в ньому поет зміг передати страждання російського воїна, що вмирає на тюлі бою:
Наодинці з тобою, брат,
Нам довелося побути.
На світі мало, кажуть,
Мені залишається жити.
Поїдеш
Гляди ж… І що!
Моєю долею.
Сказати по правді, дуже Ніхто не стурбований. Служили в ті роки не так, як нині, – десятиліттями. Фактично солдатів всю свою зрілість витрачав на армію, втрачаючи зв’язку з рідними. Поняття “рекрутчина”, “доля рекрута” були в Росії синонімами каторги. Звичайно, за роки служби неписьменний мужик перетворювався на справжнього воїна, вмілого, по-своєму освіченого, бувалого. Але відірваність від споконвічних коренів завжди болюча. Саме це і зумів передати поет у невеликому вірші: Отця, і матір мою ледь ль застанеш ти в живих. Зізнатися,
..Рука бійців колоти втомилася,
І ядрам пролітати заважала
Гора кривавих тіл…
…Змішалися, в купу коні, люди,
І залпи тисячі гармат
Зійшлись у протяжний виття…
…Полковник наш народжений був хватом:
Слуга царю, батько солдатам…
Так шкода його: убитий булатом,
Він спить у землі сирій…
Здається, що творча людина не здатний вихваляти війну. Навіть – визвольну.
У будь-якому битві поет побачить вої озвірілих людей і смертоносних знарядь, хлад скопані землі, байдужість трупів і скорботу вмираючих. Лермонтов воював на Кавказі, на власні очі бачив смерть. Для нього Війна не могла стати чимось привабливим. Звичайно, він, як і всі росіяни, захоплювався перемогою над Наполеоном, але патріотизм поета був затьмарений знанням того, що будь-яка військова перемога – Піррова. У ній більше печалі, ніж гімнів. У ній кров і біль задекорована прапорами та маршами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)