Бородіно М. Ю. Лєрмонтова ( Твір-Роздум)

Слово “Бородіно” знає увесь світ. Це назва невеликого села, що перебуває недалеко від Москви, на старій Смоленській дорозі, стало символом перемог. І в цьому чимала заслуга російських письменників, у числі яких і Михайло Юрійович Лєрмонтов

Але спочатку хочеться згадати інший його вірш. Саме в ньому поет зміг передати страждання російського воїна, що вмирає на тюлі свари:

Наодинці з тобою, брат,

Нам довелось побить.

На світі мало, говорять,

Мені залишається жити.

Поїдеш незабаром ти домийся

Дивися ж… Так що!

Моєю

долею.

Сказати по правді, дуже

Ніхто не стурбований

Служили в ті роки не так, як нині, – десятиліттями. Фактично солдат всю свою зрілість витрачав на армію, втрачаючи зв’язку з рідними. Поняття “рекрутчина”, “доля рекрута” були в Росії синонімами каторги

Звичайно, за роки служби неписьменний мужик перетворювався в теперішнього воїна, умілого, по-своєму утвореного, колишнього. Але відірваність від споконвічних корінь завжди хвороблива. Саме це й зумів передати поет у невеликому вірші:

Батька й матір мою ледь ль

Застанеш ти в живі.

Зізнатися, право, було б жаль

Мені

засмутити їх.

Але якщо хто з них і живий,

Скажи, що я писати ледачий…

Що бився хоробро за царя.

Що погано наші лікаря,

Що полк у похід послали

И щоб мене не чекали…

В “Бородіно”, при всьому пафосі, навмисній маршовій ритміці й плакатній захопленості, миготять діаманти таких же скорботних у своїй щоденності рядків:

…Рука бійців колоти утомилася,

И ядрам пролітати заважала

Гора кривавих тел…

…Змішалися, у купу коні, люди,

И залпи тисячі знарядь

Злилися в протяжливе виття…

…Полковник наш породжений був хватом:

Слуга паную, батько солдатам…

Так жаль його: убитий булатом,

Він спить у землі сирої…

Здається, що творча людина не здатна вихваляти війну. Навіть – визвольну. У будь-якому бої поет побачить виття людей, що озвіріли, і смертоносних знарядь, хлад скопаної землі, байдужність трупів і скорбота вмираючих

Лєрмонтов воював на Кавказі, навіч бачив смерть. Для нього війна не могла стати чимсь привабливим. Звичайно, він, як і всі росіяни, захоплювався перемогою над Наполеоном, але патріотизм поета був затьмарений знанням того, що будь-яка військова перемога – пиррова. У ній більше суму, чим гімнів. У ній кров і біль задекоровані прапорами й маршами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Бородіно М. Ю. Лєрмонтова ( Твір-Роздум)