Болеслав Прус (псевдонім Олександра Гловацкого) є в польській літературі одним з найвидатніших письменників-реалістів. Важке дитинство, участь у повстанні й наступний висновок у царській в’язниці залишили в його душі глибокий слід. Перемінивши ряд професій, від репетитора до слюсаря на заводі, Прус стає співробітником гумористичного журналу. М. Сен-кевич дуже тонко помітив, що “на дні гумору Пруса, так веселого й щирого, лежать сльози”.
Спочатку Прус пише невеликі оповідання, новели, серед яких досить багато про дітей і призначених
для дитячого читання. Він виявився у своїх оповіданнях прекрасним знавцем дитячої психології, зумів дуже правдиво показати долі беззахисних маленьких мешканців суворого капіталістичного миру, долі завжди сумні й навіть трагічні. Як і Элиза Ожешко, він оголював страшні виразки польського суспільства, може бути, із ще більшою прямотою. Щодо цього характерна новела “Антек” (1881) – про маленькому сільському хлопчику, талановитому, допитливому, несхожому на інших сільських хлопчиськ. Але у виродливій дійсності в Аптека немає майбутнього, йому призначене або загинути в міських провулках, або повернутися
до темного сільського буття. Вибору немає. Новели “Сирітська частка”, “Пригоди Стася”, “Шарманка”, “Анелька” і інших – ліричні оповідання, небагато смішні, небагато смутні – адже дитина по своїй природі звернена до добра й веселощів. Намагаючись показати, що відбувається з одним героєм типово й для інших, другорядних персонажів, Прус уводить паралельні долі, або сюжетні лінії (наприклад, Ясь і Паневка в “Сирітській частці”). Добутку для дітей можуть читати й дорослі, і та філософська глибина, що вислизне від дитини, дійде до дорослого читача. Тому в оповіданнях і новелах Пруса є й ліричні, і філософські відступи й узагальнення, що наштовхують на певні висновки – завжди не на користь існуючого миропорядка.
Новели Пруса були відомі в Росії ще до Великої Жовтневої революції. Окремими виданнями для дітей виходили “Антек”, “Гріхи дитинства”, “Михалко”, “Пригоди Стася”, “Сирітська частка”, “Шарманка”. Їх публікували також прогресивні журнали “Джерело”, “Сходи”, “Дитяче читання” і інших. Зараз його добутку, наприклад “Антек”, “Сирітська частка”, продовжують видаватися для дітей
