Роль пісні в п’єсі Івана Котляровского “Наталка Полтавка”

Основним джерелом ідейно-тематичного напрямку нової драматургії, її поетики була усна народна творчість. Із всіх фольклорних жанрів И. Котляревскому щонайсильніше прислужилася Народна пісня, тому що немає такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, що не було б відображене в українській пісні. Народна пісня як елемент художньої структури входила в українську драматургію ще до Котляревского. Уже в інтермедіях і вертепній драмі зустрічаємо випадки використання пісні. В “Наталці Полтавке” пісня є суттю добутку,

формою його існування

Важливо, що із усього розмаїтості української народної пісні Котляревский для художньої реалізації задуму насамперед взяв пісню ліричну, тому що вона повніше всього увібрала в себе все багатство почуттів, всю глибину людської душі. И. Котляревский використав пісню для художньої типізації характеру, для відтворення індивідуальних рис його прояву. Так, пісенні партії Наталки “Ой, я дівчина Полтавка”, “Ой, мати, мати!”, “Видно шляхи полтавські”, “Віють вітри…” підкреслюють основні риси характеру дівчини, зокрема її працьовитість, чесність, тонкий розум і добре

серце, відданість улюбленому й вірність у любові, що є визначальним критерієм людської значимості в народній моралі й етиці. Пісні Наталки – ліричні, щирі, чисті. Здебільшого вони звучать у моменти особливої психологічної напруги, стаючи начебто кульмінаційним вузлом у розвитку дії

Пригадаємо розпач Наталки після згоди подати возному рушник. Ця сцена неможлива без пісні “Чому вода мутна, хіба не хвиля збила?”. Вона є органічним продовженням прозаїчного монологу дівчини про своє безталання

Використання пісні сприяє емоційної виразності характеру, підсилює тональність почуттєвого миру героїні. “Свою” пісню в драмі мають також дургие діючі особи. Образ Петра позначений впливом сентиментальної традиції. Уже перша пісня, з якої він з’являється на сцені, підсилює сентиментальну зворушеність персонажа, індивідуальні риси його характеру – вірність у любові й певній пасивності в боротьбі за своє щастя, покірність долі:

Ой, як я прийду, Згорну я рученьки. Тебе не застану, Згорну я білі

Самої виразної щодо визначення внутрішньої суті виборного є пісня “Ой, доля людська – доля є сліпа!”, що він співає разом з возним. Пісня відображає не тільки те, як розуміють возний і виборний значення долі в житті людини, а й хижацьке єство “п’явок людських”, особливе лицемірство виборного: “Ой, частка людська, чому ти не правдива, що до іншим дуже гречна, а до нас пихата?”. “Ой, частка людська” не випадково виконується дуетом: автор свідомо підкреслює спільність думок возного й виборного. Пісня Наталки Полтавки, Терпилихи – здебільшого ліричним, народним, створеним автором на основі народної пісні, пісня виборного – сатирично-гумористичної або жартівлива, а от арії возного взагалі позбавлені народнопесенной основи. Це або декларація “природності”, брехні й хабарництва (“Усякому городу вдача й права”), або незрозумілі Наталці пояснення їй у любові. “Свою” пісню має в п’єсі й Микола. Як і інші герої, уже в першій пісні він підкреслює свій соціальний стан. В Пісні “Гул, гул по діброві” виникає його сирітська доля “без племені й без притулку”.

Зі своїми чарівними піснями ” Наталка Полтавка ” пішла по всій Україні. Пісні із цієї п’єси охоче співали й співають ще й нині.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Роль пісні в п’єсі Івана Котляровского “Наталка Полтавка”