Біль людська (по повісті В. Распутіна “Живи й помни”)
С. Алексиевич
“Ах, Війна, що ж ти зробила, підла…” – співає Булат Окуджава, і йому безмовно підспівує багатомільйонний хор загиблих і оставшихся в живих, покалічених са-мых страшною подією, що тільки можна предста-вити собі в історії людства – війною.
У повісті В. Распутіна “Живи й помни” війна высту-пает причиною не тільки фізичної смерті людей, але й, що найстрашніше, – духовної їхньої загибелі, тому що якщо в сильні вона виховувала стійкість, непохитність, героїзм, то в серцях слабких проростали й починали так-вать
В образі Андрія Гуськова нам відкривається душа слабкої людини, покалічена суворими подіями війни, у результаті чого він став дезертиром. Як же ця людина, що чесно защится від ворогів свою Батьківщину протягом декількох років і навіть заслужив повагу товаришів по зброї, зважився на вчинок, презирае-мый усіма, завжди й скрізь, незалежно від століття й нацио-нальности?
Звичайно, спочатку Андрій Гуськов і не думав про зрадництво. Він виконував свій борг перед Батьківщиною й народом, але поступово в його душі ріс страх за своє життя, що перемикає
Яндекс. Директ
Лізинг або кредит: Журнал ПЭО. Безкоштовні консультації й подарунки передплатникам! Адреса й телефон profiz. ru 18+
Але доля все перекроює по-своєму. Дорога відняла більше часу, чим припускав Андрій, і він, боячись, що після повернення його порахують зрадником, действитель-але стає дезертиром. Але усвідомленням свій відступ-ничества він не тільки рве всі зв’язки між собою й наро-будинок, але й прирікає себе на трагічну поразку, адже “людина, хоча б раз зрадник, що ступив на доріжку,-ства, проходить по ній до кінця”.
З розумінням необоротності цього шляху, до Гуськову приходить і усвідомлення власної відкинутості, і він починає опускатися усе нижче й нижче, духовно деградиро-вать, мстити людям, обвинувачуючи у своєму дезертирстві кого завгодно, тільки не себе.
Зрадивши себе й свій народ, Гуськов неминуче віддає й найближчої й розуміючої його людини – свою дружину Настену, готову розділити провину й ганьбу свого чоловіка, і свого непородженої дитини, яких він жорстоко обрека-ет на трагічну загибель.
Показуючи нам трагедію Настены й Андрія Гуськовых, Распутін показує нам війну як силу, деформи-рующую особистість людини, здатну руйнувати надїжак-ды, гасити впевненість у своїх силах, розхитувати невус-тойчивые характери й навіть ламати сильних. Адже Насті-На, на відміну від Андрія, – жертва безвинна, постраждавши-шая в результаті неможливості вибору між своїм на-родом і людиною, з яким вона колись зв’язала своє життя. Настена ніколи й нікому не змінювала, завжди ос-таваясь вірної тим моральним принципам, які були закладені в ній ще з дитинства, і тому її загибель показує-ся ще більш страшної й трагичной.
Таким чином, у своїй повісті “Живи й помни” Распутін высвечивает антигуманну природу війни, що приносить людям страждання й лиха, не разбира-ясь, хто правий, до винуватий, хто слабшав, хто сильний. Ця книга по праву коштує в ряді антивоєнних шедеврів современ-ний класики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)