Біблійні мотиви в ПОВІСТІ “СОБАЧЕ СЕРЦЕ”
Повість “Собаче серце” належить до числа добутків, присвячених Москві, що описують складний, суперечливе післяреволюційний час. І разом з тим у ній порушені вічні, глобальні Теми й питання, актуальні для людства незалежно від часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков використав при створенні повісті безліч літературних алюзій і ремінісценцій (початок явно перегукується з поемою А. Блоку. ” Дванадцять “, манера зайвої деталізації – традиція Гоголя), але особливу вагомість і значимість оповіданню надають біблійні
Одним з таких мотивів, що простежуються не тільки в “Собачому серці”, але й в інших творах Булгакова (наприклад, ” Майстер і Маргарита “), є побудова системи персонажів за принципом учитель – учень – зрадник (провокатор). Дійсно, професор Преображенський – учитель, головні риси якого – мудрість, інтелігентність, глибоке розуміння того, що відбувається в сполученні з певним науковим фанатизмом. Образ Преображенського даний практично цілком у релігійному висвітленні:
У системі персонажів доктор Борменталь – учень, щиро відданий учителеві й разом з тим ніколи до кінця його не розуміючий (ці якості характерні для всіх булгаковських “учнів” – згадаємо Левія Матвія й Івана Бездомного з роману “Майстер і Маргарита”)- Борменталь, подібно Левію Матвієві, намагається вести записи, фіксує на папері що відбувається, але Булгаков підкреслює нездатність доктора глибоко й об’єктивно осмислити реальність, довіряє йому оповідання лише на час і при цьому постійно вводить деталі (наприклад: “Професор Преображенський, ви – творець! (Ляпка)” – фраза із щоденника), внаслідок чого в читача створюється враження, що учень – ненадійний оповідач. Учень залишається відданим ідеї до кінця й сам доводить її до останньої крапки (зважується на зворотну операцію), але при всій своїй стійкості й завзятості він завжди духовно слабкіше вчителі саме тим, що намагається боротися з агресивними проявами зовнішнього світу, у той час як учитель пасивний і вірний своїм переконанням у силі добра й неможливості насильства. (“Пещення єдиний спосіб, що можливий у звертанні з живою істотою”, – говорить Преображенський.)
У повісті є й зрадник, і провокатор: Шарік і Швондер відповідно, причому Шарік – у буквальному значенні дітище Преображенський, дітище наукове, результат досвіду й у певному змісті учень, адже професор якийсь час намагається виховувати й учити Шарікова. Мотив зрадництва вчителі невдячним учнем підсилює враження трагізму від самого факту зрадництва через переклик з відомою ситуацією з Біблії. Події, що відбуваються у квартирі Преображенського, спроба втечі Шаріка в перший день, його втрата свідомості й пробудження нагадують легенду про відродження Лазаря. Біблійним є й мотив потопу, хоча він і переведений Булгаковим у комедійний план: невміння Шарікова звертатися з водопровідними кранами приводить дійсно до катастрофи, до “великого потопу”, від якого страждає прекрасна квартира професора.
Той факт, що Шарік після відродження вимовляє знамените “абірвалг”, у тексті обгрунтовується по-різному: сам Шарік оповідає про міліціонера, що стояв у початку слова, через що підбігати до магазина бути зручніше від “хвоста” назви; однак у своїх записах доктор Борменталь приводить іншу причину читання праворуч ліворуч – “перерва зорових нервів у собаки”, але адже на початку повісті Шарік читає “сир” ліворуч праворуч, нормально, – значить, обидві точки зору ставляться Булгаковим під сумнів, тим більше що щоденнику Борменталя, як уже говорилося, автор довіряє мало! Читання праворуч ліворуч – натяк на іудейську писемність, своєрідна біблійна алюзія, що надає особливу значимість першому вимовленому вголос слову Шарікова.
І мабуть, самий очевидний мотив у повісті, що викликає асоціації з Біблією, – місце й час дії. Події відбуваються в грудні – березні, але основне дійство – операція й перетворення Шаріка – займає проміжок часу з 24 грудня (властиво операція) по 7 січня, тобто від католицького до православного Різдва. Місце дії – район вулиці Пречістінки, не тільки традиційне місце проживання інтелігенції, але в контексті повести – топонім, із самого початку придає оповіданню релігійне звучання, що перекладає його у філософський план.
В “Собачому серці” Булгаков не прагнув запам’ятати об’єктивне, реалістичне відображення дійсності; навпроти, створена їм картина гротескна, тобто будується на сполученні несумісних або полярно протилежних понять; трагічного й комічного, реального й абсолютно фантастичного, абсурдного. Біблійні алюзії постійно перериваються що знижують, комічними деталями, що змушують читача переосмислити все в сатиричному ключі. Релігійних мотивів не так багато, але всі вони відіграють значну роль у розкритті основної ідеї повести й одночасно передвіщають появу головного, фінального добутку М. О. Булгакова, де біблійна лінія стане самостійною, – роману “Майстер і Маргарита”, роботу над яким письменник почне через два роки після завершення повісті “Собаче серце”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)