Бертольт Брехт Балада про Мазепу

Бертольт Брехт
Балада про Мазепу
Перекладач: Л. Череватенко
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
Тією ж уздою, що твердо тримав він завше,
Його прив’язали до спини його ж таки румака, –
Той гнівно шарпнувся, рідні простори згадавши
І заіржавши, цькований, в темряву поскакав.
Так його прив’язали, аж огирю біль звірячий
Не дозволяв спинитись ані на хвилю одну,
Ще й так, що він анічого, крім неба, не бачив,
Яке

вороним стало, ширшим, дальшим за далину.
Як вірна дружина, огир за ним побивався.
Від навісної зграї рятував його, ніс навпрямки, –
Він судомно пручався, лихих ворогів жахався,
Повіддя глибше вгризалось у кровоточиві боки.
Ввечері незвичайно вигравала небесна чара:
Птаство чуже, вороння і коршаки навздогін
За ним безмовно пливли, як розворушена хмара –
Згори вони пантрували задиханий гін.
Три дні коняка несла його знавісніло,
Нестямно іржала до вічних начал.
Де небо швидше тьмяніло й ясніло.
Де безмір неба – непідвладний очам.
Три дні – мерщій, хутчій, щодуху, щосили,

/> Немов три вічності вмах, прожогом промчав,
Де небо швидше тьмяніло й ясніло,
Де безмір неба – непідвладний очам.
Три дні він смерті благав, просив, наче раю.
І в небо злетіти не міг, не потрапив з трави.
І птаство дике чатувало, коли він сконає,
Розпачливо кружляло над стервом живим.
Три дні, аж поки йому не послабилось путо,
Між небом зеленим і попелиськом трави.
Гей, сварилося вже, скублось, билося люто
Вороння й коршаки над стервом живим.
Він гнав прудкіше – вони за ним, наче горе,
Кричав гучніше – кричали вони, як один.
Заступаючи сонце і заступаючи зорі,
Пантрували вони його задиханий гін.
Три дні, а тоді сталось те, що бути й повинно:
Небо мир дарувало, мовчання дала земля, –
Він вимчав таки, одуривши гонитву невпинну,
З конем і степом, з мовчанням і довготерпінням.
Коршаки і небо знайшлися десь опісля.
Три дні він мчав крізь суцільні світанки і смерки,
Вже йому й не боліло, до того безсилий зробивсь,
Аж поки, знеможений, не врятувався верхи
Та, ніби до сховку, до забуття не прибивсь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Бертольт Брехт Балада про Мазепу

Categories: Твори з української літератури

Links