БЕНАВЕНТЕ-І-МАРТІНЕС, Хасінто
(1866 – 1954)
БЕНАВЕНТЕ-І-МАРТІНЕС, Хасінто (Benavente у Martinez, Jacinto – 12.08. 1866, Мадрид – 14.07.1954, там само) – іспанський драматург, лауреат Нобелівської премії 1922 р.
Бенавенте-і-Мартінес народився 12 серпня 1866 р. в Мадриді у родині відомого лікаря-педіатра. У 1882 р. майбутній письменник вступив на юридичний факультет Мадридського університету, але у 1885 р., недовчившись, залишив його і присвятив себе літературі. На межі століть його ім’я асоціювалося з представниками “покоління 1898 року” – групою патріотично налаштованих інтелектуалів,
У 1922 р. Бенавенте-і-Мартінесу присудили Нобелівську премію “за неперевершену майстерність, з якою він продовжив славетні традиції іспанської
Літературний дебют Бенавенте-і-Мартінеса припав на 1892 p., коли вийшла друком книжка “Фантастичний театр” (“Teatro Fantastico”), у якій розроблявся жанр драматичного діалогу. У 1893 р. побачили світ поетична збірка “Вірші”(“Versos”) і книжка прози “Листи від жінок” (“Cartas de mujeres”). Перша п’єса Бенавенте-і-Мартінеса “Чуже гніздо” (“El nido ajeno”, 1894) була невдалою, але вже друга п’єса “Відомі люди” (“Gente conocida”, 1896), що містила у собі критику аристократичних кіл, зробила його ім’я відомим.
Основу драматургії Бенавенте-і-Мартінеса складають сатиричні замальовки моралі та звичаїв різних соціальних прошарків сучасного іспанського суспільства. Авторська позиція, судячи із його п’єс, – це позиція тонкого, іронічного і почасти цинічного скептика, збагаченого великим життєвим досвідом. Дуже різноманітна жанрова палітра драматургії Бенавенте-і-Мартінеса: комедії, сільські драми, трагедії, водевілі, лібрето для оперет, п’єси для дітей, казки і драматичні сценки в стилі східного театру. Значна частина його ранніх п’єс присвячена критиці різноманітних моральних вад та посадових зловживань аристократичних кіл та владної верхівки Іспанії: “Чуже гніздо”, “Відомі люди”, “Пожива диких звірів” (“La comida de las fieras”, 1898), “Губернаторка”(“La gobernadora”, 1901), “Осінні троянди” (“Rosas deotono”, 1905), “Принцеса Бебе” (“La princesa Bebe”, 1906) та ін. Частина п’єс іронічно коментує декадентські крайнощі іспанських модерністів (“Суботня ніч” – “La noche del Sabado”, 1903), проблеми життя іспанського села (“Пані хазяйка” – “Senoraama”, 1908; “Нещасна” – “Lamalquerida”, 1913), морально-етичні конфлікти (“Зловмисники добра” – “Cuento inmoral”. 1905; “Зло, яке нам роблять” – “EI mal que nos hacen”, 1917).
Однією з найкращих п’єс ранньої драматургії Бенавенте-і-Мартінеса є комедія “Гра інтересів” (“Los intereses creados”, 1907), в якій у дусі італійської комедії дель арте драматург змалював інтриги кмітливого пройдисвіта-слуги Кріспіна, котрий допомагає своєму господареві Леандро домогтися прихильності багатої жінки.
Усього Бенавенте-і-Мартінес написав бл. 170 п’єс, але його пізня драматургія вже не була настільки популярною. У період правління режиму Франко Бенавенте-і-Мартінес писав переважно розважальні комедії: “Провина покладена на тебе” (“La culpa estuya”, 1942), “Дон Хуан з’явився” (“На llegado don Juan”, 1952), “Шпилька в роті”(“El alfileren laboca”, 1953). Одна з найкращих повоєнних п’єс Бенавенте-і-Мартінеса – морально-філософська драма “Панянка” (“La infanzoria”, 1945); остання з поставлених в театрі п’єс драматурга – “Червоний Капелюшок лякає вовка” (“Caperucita asusta al lobo”, 1953). У повоєнній критиці драматургію Бенавенте-і-Мартінеса порівнювали з театром О. Вайльда та Б. Шоу.
В. Назарець
(2 votes, average: 4.00 out of 5)