Кальдерон – син величного століття
Дослідники та літературознавці говорять, що XVІІ століття – це “століття без назви”. Але примхливий нащадок епохи Ренесансу і попередник епохи просвітництва дав світові нові ідеї щодо влаштування цього світу і людського життя. Таким саме примхливим він був у створенні стилів у мистецтві, літературі й архітектурі. Простоту і цілісність у мистецтві доби Відродження змінили пишність, складність, урочистість’бароко.
Характерним представником епохи бароко в іспанській літературі став видатний драматург Педро Кальдерон де
Кальдерон народився 17 січня 1600 року в столиці Іспанії Мадриді в сім’ї секретаря королівського казначейства дона Дієго Кальдерона. У вісім років хлопчика віддали на навчання в єзуїтську школу, після закінчення якої Педро вступив до університету, де вивчав право, готуючись до духовної кар’єри. Та йому так і не пощастило здобути освіту, бо після смерті батьків у родині виникли чвари через невеликий спадок.
Педро покинув університет і воював на півночі Італії та Фландрії, жив при дворі. Ще в університеті він отримав премію на поетичному конкурсі. Сам Лопе де Вега
Про приватне життя Кальдерона відомо лише те, що його спіткало багато нещасть: кохана дружина, маїенький син і два брати померли. Письменник жив усамітнено, 1651 року став священиком, був настоятелем собору Нових Королів у Толедо, потім особистим капеланом короля.
Відомо 220 п’єс Кальдерона. Це комедії, драми, ауто, інтермедії. Збереглося декілька романсів, сонетів та дві поеми. У кожному творі Кальдерон намагався звертатися до висвітлення життєвих явищ за допомогою конкретних деталей, розкривав індивідуальні особливості своїх героїв. Найбільшу славу Кальдерону принесли 50 п’єс. Це філософські, релігійні, біблійні, міфологічні, історичні драми. Вони слугували оновленню театру, їх зміст був зрозумілий численним глядачам і з суспільної верхівки, і з народних низів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)