БАЛАДА ПРО СХІД І ЗАХІД – НАВЧИТИСЯ ЖИТИ ГІДНО – ЧАСТИНА ТРЕТЯ ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДИНИ
Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,
Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог;
Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,
Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!
Камаль з двадцятьма бійцями втік на заколотний кордон,
І лошицю Полковника він погнав у далекий горяний схрон:
Найкращу лошицю зі стайні вкрав, коли світать почало,
Дзвінкі підкови в лахи запнув і скочив легко в сідло.
І запитав Полковничий син, що водив дозірців загін:
“Хто скаже мені, де Камаль тепер, де схованку
Мохамед Хан, Резальдарів2 син, йому відповів тоді:
“Хто знає нічного туману шлях, той Камалеві знає путі.
Як смеркне – проскаче він Абазай, Бонар на ранок промчить,
Та путь одна – через Форт Букло йому до рідних угідь;
Як поскачеш ти швидше на Форт Букло, аніж летітиме птах, –
Поможе Бог, до провалля Джехай заступиш йому ти шлях.
Коли ж його не догониш там, назад скоріше вертай,
Бо скрізь чаїться Камалів люд за страшним проваллям Джехай.
Там праворуч – скала, і ліворуч – скала, а між ними – ні деревця.
1В основу балади покладено реальний випадок,
2Резальдар – командир тубільного кавалерійського ескадрону.
Там ти почуєш, як клацне затвор, хоч ніде не видно стрільця”.
На коня скочив Полковничий син, був гарячий кінь вороний –
Серце б’є, наче дзвін, шиї гордої згин, як шибениця, міцний.
Мчить юнак на коні, ось вже форт вдалині, і там чекає обід,
Але як злодія хочеш догнать, тоді баритись не слід.
І знову вершник в погоню летить швидше пташиних зграй,
Жене він коня, і вже здоганя втікачів під проваллям Джехай,
Жене він коня, і вже здоганя лошицю й Камаля на ній,
Курок пружний звів, лишень втікачів на постріл дістав вороний.
Він вистрілив раз і вдруге ще, та кулі пішли убік.
“Мов солдат стріляєш! – гукнув Камаль. – Покажи, як їздити звик!”
У провалля Камаль повернув, і за ним син Полковника без вагань,
Вороний, мов олень, вперед летів, та лошиця мчала, мов лань.
Вороний вудила свої закусив – нелегкою була гора,
А лошиця вуздечкою грала – так рукавичкою леді гра.
Праворуч – скала, і ліворуч – скала, і між ними – ні деревця,
І тричі клацнув рушниці затвор, і не видно було стрільця.
Місяць прогнали з неба вони, б’є зорю вже стукіт копит,
Вороний, мов зранений бик, біжить за ланню легкою вслід.
Спіткнувсь вороний і в гірський потік упав на всьому скаку;
Тоді Камаль повернув назад і звестись поміг юнаку.
Він вибив з руки його пістолет – там буть не могло борні,
“Надто довго життям, – промовив Камаль, – завдячуєш ти мені:
На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня,
Де б мій стрілець не цілив тебе, не ждала б де западня.
Якби я руку лишень підняв, як виїхав на бескет,
Прудконогі шакали уже б давно збіглися на бенкет;
Варто було б кивком голови подати умовний знак –
І після учти не зміг би злетіть по горло ситий коршак!”
Йому відповів Полковничий син: “Що ж, нагодуй звірину;
Та перше розваж, яку сплатить муситимеш ціну.
Як тисяча шабель прийде сюди, щоб забрати мої кістки, –
Стільки за учту шакалів платить злодію не з руки!
Коні потопчуть твої поля, солдати твій хліб з’їдять,
Худобу заб’ють, хати розберуть на паливо для багать.
Коли влаштує тебе ціна і голодні твої брати, –
Шакали ж собакам кревна рідня, – то клич, песе, їх сюди!
Але як ціна зависока тобі, скінчимо усе до ладу:
Лошицю батькові поверни, дорогу я й сам знайду!”
За руку схопив Камаль юнака, і погляд його горів:
“Не слід нам згадувати собак. Вовк вовка тут перестрів!
Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле,
Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле”.
Йому відповів Полковничий син: “Я мусив честь берегти.
В дарунок від батька лошицю візьми – бо справжня людина ти!”
Та лошиця підбігла до юнака і ластитись почала;
“Нас двоє сильних, – сказав Камаль, – та вона до тебе пішла.
Тож хай в дарунок від крадія тобі принесе вона
Вуздечку коштовну, моє сідло і срібні два стремена!”
Тоді юнак пістолет подав йому рукояттю до рук:
“У ворога ти відібрав один, а другий дарує друг!”
Камаль промовив: “Дарунок твій лише за дарунок прийму.
Твій батько сина до мене послав – я сина віддам йому!”
Свиснув Камаль, і син його по схилу гори збіг вниз, –
Як олень, легкий, міцний і стрункий, як готовий до бою спис.
“Ось твій господар, – сказав Камаль, – він водить дозірців загін,
Щитом йому стань, роби без вагань все те, що накаже він.
Допоки я або смерть твоя не обірвуть цих пут назавжди,
Всюди за ним крізь вогонь і дим оборонцем вірним іди.
Хліб Королеви1 їстимеш ти, тож її борони закон,
І, як треба, зруйнуй свого батька дім, щоб у спокої жив кордон.
Кавалеристом відважним стань, тримайся твердо в сідлі,
І Резальдаром зроблять тебе, а я, може, помру в петлі!”
Очима зустрілися юнаки, і лжі не було в очах.
І братню клятву вони дали на солі і кислих хлібах:
І братню клятву вони дали, розрізавши дерну настил,
На рукоятці та лезі ножа, і на імені Господа Сил.
Камалів син осідлав коня, лошицю – Полковничий син,
І двоє вернулись у Форт Букло, звідки поїхав один.
Загін дозорців зустріли вони, і двадцять шабель в ту ж мить
Зблиснули грізно, готові кров хлопця із гір пролить.
“Не руште його! – Полковничий син гукнув своїм воякам, –
Бо той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!”
Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,
Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог;
Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,
Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!
1Королева – тут: королева Вікторія, роки правління якої (1837-1901) були добою найбільшої могутності Британії.
Літературний практикум
1. Стисло перекажіть прочитану баладу. Що надає твору екзотичного забарвлення?
2. Схарактеризуйте природу краю, у якому відбувається описана у творі подія. Які деталі увиразнюють екзотичність пейзажу? Обгрунтуйте відповідь цитатами.
3. Чи вдалося Полковничому синові наздогнати Камаля? Чому? Як юнак сприйняв свою невдачу? Як поставився до його поразки Камаль?
4. У який момент розмови між супротивниками сталася несподівана зміна, що привела до примирення? Чим ви пояснюєте такий перелом?
5. Порівняйте характери Камаля та Полковничого сина. Як ставляться один до одного ці герої? Хто з них вам більше подобається? Чому?
6. Розкрийте основну думку твору.
7. Знайдіть у вірші антитези. Розкрийте їхнє значення.
8. Подискутуймо! Як ви розумієте зміст першої строфи вірша? Чому, на ваш погляд, автор повторює її наприкінці твору? Які дві, по суті протилежні, думки висловлено в цих рядках? Яку з них ви поділяєте? Обгрунтуйте свою позицію.
9. Філологічний майстер-клас. Доведіть, що прочитаний твір є баладою.
Перед читанням. Читаючи вірш Дж. Р. Кіплінга “Якщо…”, знайдіть думки, суголосні своїм уявленням про справжню людину.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)