Як ви розумієте слова: “тілесне й духовне здоров’я людини”?
Людина – часточка природи, одне з умнейших її істот. А тому можна говорити про органічний зв’язок природи й людини. Все живе бере із землі силу й здоров’я, які обертаються силою й здоров’ям людини. Знання цілющих властивостей Рослин, ягід, овочів розкривають нам таємниці природи, допомагають піклуватися про своє здоров’я й оберігати навколишню дійсність. Джерелами тілесного й духовного здоров’я є, на мою думку, Екологія – екологія природи й екологія думки
Мені хочеться, щоб у людей були чисті й тільки позитивні думки про
Здається, немає нічого рідного й більше зрозумілого, чим любов дитини до своєї матері, до її мови, любов до рідної домівки. Виявляється, всі не так просто. Далеко не в кожного є ніжні почуття до матері, що його народила й виплекала, до землі, що виростила й нагодувала. У цьому є багато не тільки суб’єктивних, а й об’єктивних причин. Що ж представляє Корінь і основу національної свідомості? Думаю, що на першому плані йде утворення, засвоєння кращих традицій свого народу, знання героїчної історії своїх предків. Другий не менш важливий фактор – людське достоїнство, серцева доброта й любов. Без них не сприймеш болів і радості своєї націй, не усвідомлюєш, як їй потрібні наші відданість і робота. Адже скільки талановитих людей подалися шукати кращої долі й прославляти чужі краї й народи!
В. Винниченко вважає, що вищим розвитком національного почуття є інтернаціоналізм. Із цим твердженням не можна не погодитися, але з деяким застереженням. Інтернаціоналізм можливий при дійсно повному розквіті всіх націй, на “вищому піку прогресу людства”. Нам до цього ще дуже далеко. Думаю, що досить просто дружніх, добросусідських взаємин з усіма, розумної інтеграції, співробітництва в різних областях. Не можна допускати такого “інтернаціоналізму”, коли одна нації грубо, навіть силоміць, втручається в справи іншої, диктує свої умови й свою ідеологію, “експортує революцію” або здійснює свою “інтернаціональний обов’язок”, піднімаючи права людини, зневажаючи її національними потребами й нав’язуючи своє
Незабаром ми закінчимо школу, і розкриється перед нами широкий життєвий шлях з його трудовими будні. Я вже давно вирішила, ким буду, яку професію оберу. Я хочу бути, як і герой тексту, лікарем. Хочу лікувати доросл і маленьких, робити всі, щоб вони були здоровими, приносити радість у кожну сім’ю, повертати до життя безнадійно хворих. Що може бути прекрасніше: після безсонних ночей, проведених біля хворого, побачити посмішку на його особі. Хочу бути гарним лікарем. Я зроблю всі, щоб до мене зверталися не тільки з лихом, горем, а й тоді, коли все гаразд. Тому що краса моєї професії – у повсякденній, напруженій роботі, у буднях, святах, з яких складається наше життя. Отже щодня, працюючи лікарем, буду прагнути приносити людям радість. Я прикладу максимум зусиль, знань, роботи, щоб по можливості частіше бачити всміхнені особи хворих. А це, я впевнена, – вища нагорода роботи лікаря
(1 votes, average: 5.00 out of 5)