Авторський задум та життєва основа комедії “Хазяїн” І. Карпенко-Карого
Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 року, коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії.
Про довгий шлях твору від задуму до втілення свідчить і те, що в попередній комедії “Сто тисяч” (1889) ми вже зустрічаємо згадки про Пузиря, Чобота – багатих хазяїв; фактора Маюфеса, лихваря Хаскеля.
Після написання комедії у квітні 1900 р. її було надіслано до цензури,
У листах Карпенка-Карого цього періоду зустрічається чітке формулювання авторського задуму. Драматург підкреслював, що його “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжания без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!”
Про дивну пристрасть деяких людей до збагачення заради збагачення писали і Бальзак, і Гоголь, і Салтиков-Щедрін
Недаремно, наприклад, І. Франко писав, що “постать Терентія Гавриловича Пузиря представлена на фактичній основі українського мільйонера-мужика Харитоненка і його окружения”, а народний артист В. Василько згадував: “Батько мій прослужив у Терещенка 40 років бухгалтером і був знайомий майже з усіма прообразами п’єси “Хазяїн” Тобілевича. Він розказує, що Ліхтаренко – це був у житті Дударенко…
По оповіданню батька, Тобілевич гостював в Тьоткінському маєтку десь біля Курська, і там йому розказували всі ці пригоди з пам’ятником, з кожухом. Все це він взяв з життя”. Брат письменника П. Саксаганський слушно зауважував з цього приводу, що прототипом “Хазяїна” міг бути Терещенко, а міг і будь-який багатій з Херсонщини, оскільки таких людей Карпенко знав досконало.
Усі факти свідчать про те, що типізація провідного образу комедії, як і інших образів, досягла’ високого рівня майстерності і дала авторові створити тип, що перевершував усіх своїх життєвих прототипів.
Отже, спостереження над українською дійсністю кінця XIX ст. і характерами та діями великих капіталістів-землевласників пройшли у Карпенка-Карого творчу обробку. Автор відповідно до вимог жанру сатиричної комедії відібрав найсуттєвіше в характерах та обставинах, дещо загостривши й перебільшивши. Це і склало життєву основу твору.
Про глибину і правдивість розкриття образу аграрія-мільйонера свідчить той факт, що селяни з населених пунктів Кадашеве та Кар-люжен, яким письменник давав читати твір, упізнали в образі Пузиря мільйонера-землевласника Шевякова, якого вони ще пам’ятали звичайним, небагатим селянином на прізвище Шуляк. Цей Шуляк починав із звичайних маленьких комерційних операцій, а став власником десяти економій, сотень десятин землі, тисячних отар овець, а згодом навіть змінив прізвище на інше, благородне.
Дехто з сучасників Тобілевича вважав, що прообразом Пузиря був куркуль Сінадіно, якому належало шість тисяч десятин землі і кілька кінських заводів у Тавричеській та Херсонській губерніях.
В образі Пузиря упізнав себе і мільйонер Терещенко. Саксаганський у мемуарах навів цікавий факт про те, як до Карпенка-Карого було підіслано якогось незнайомого чоловіка, який пропонував письменникові хабар у 30 тисяч, щоб п’єсу зняли з репертуару. Проте письменник був непідкупним.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)