Авторські ремарки в комедіях Фонвізіна
У порівнянні із класицизмом попередніх десятиліть у комедіях Фонвізіна об’єктом осміяння стає не приватне життя дворян, як це було в Сумарокова й Лукина, а їх суспільна, службова діяльність і кріпосницька практика. Не задовольняючись одним зображенням дворянського “лихої вдачі”, письменник прагне показати і його причини, чого знов-таки не спостерігалося в п’єсах Сумарокова. У рішенні цього питання більшу роль зіграло просвітительство, що пояснювало пороки людей їх “неуцтвом” і неправильним вихованням
Вплив на “Недоук”
Почуття, що випробовують до неї позитивні герої – Софія, Стародум і Правдин,- складно, неоднозначно. У ньому й жалість, і осуд. Жаль викликає не Простакова – вона огидна навіть у своєму розпачі,- а потоптане, перекручене в її особі людське достоїнство, людське єство. Сильно звучить і заключна репліка Стародума, звернена до Простаковой: “От лихої вдачі гідні плоди” – тобто справедлива розплата за порушення моральних і суспільних норм
В “Недоуку” немає спеціальних авторських ремарок, що стосується побутовий обстановки, але самі ці подробиці в безлічі представлені в п’єсі. Тут і примірювання каптана, і підготовка до “змови”, і навчальні заняття Митрофана, і ряд інших рис дворянського життя XVIII в.
У Фонвізіна питання про освіченість і неуцтво, про гарне й дурне виховання займає центральне місце. “Усьому причиною виховання”,- заявляє Добролюбов у комедії “Бригадир”. Гуманність позитивних героїв Фонвізіна виникає з їхніх освічених поглядів. Сам спосіб мислення позитивних героїв не дозволяє їм поводитися грубо, жорстоко й беззаконно. “Виховання,- указує Стародум,- дано мені було батьком моїм по тому століттю найкраще”. І навпроти, пороки негативних героїв автор пояснює їхнім дрімучим неуцтвом, представленим у п’єсі в різних його проявах. Так, Простакова, її чоловік і її брат не вміють навіть читати. Більше того, вони глибоко переконані в марності й непотрібності знань. “Без науки люди живуть і жили”,- упевнено заявляє Простакова. Настільки ж дикі і їхні суспільні подання. Високі посади існують, на їхню думку, тільки для збагачення. За словами Простаковой, її батько “воеводою був п’ятнадцяти років: не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити”. Переваги “шляхетного” стану вони бачать у можливості ображати й оббирати залежних від них людей
Причиною “лихої вдачі” можуть бути й дурні наставники. Іван зізнається Радниці в тім, що ще до від’їзду в Париж він “був на пансіоні у французьких кучерів, якому повинен за “:любов до французів і за холодність: до росіянином”. Навчання Митрофана доручено недоученому семінаристові Кутейнику, відставному солдатові Цифиркину й колишнім кучерям, німцеві. Вральману. Але справа не тільки у вчителях. Характер Ч и поводження Митрофана – природний результат тих живих прикладів, якими він оточений у будинку батьків. Самий же згубний вплив зробила на Митрофана Простакова. Адже й ім’я його, у перекладі із грецького, означає “матір’ю даний”, тобто “являющий собою мати”. Від Простаковой Митрофан перейняв брутальність, жадібність, презирство до праці й знань
Перша дія “Бригадира” автор випереджає великою ремаркою, у якій зазначене, як виглядає будинок Радника, де відбуваються події п’єси, як одягнений кожний з героїв, чим він зайнятий. “Театр представляє кімнату, прибрану по-деревенски. Бригадир, у сюртуку, ходить і курить тютюн. Син його, у дезабилье, кобеняся, п’є чай. Радник, у казакине, дивиться в календар: Радниця, у дезабилье й корнеті, жеманяся, чай розливає. Бригадирша сидить одаль і панчоха в’яже. Софія також сидить одаль і шиє в тамбурі”. По ходу дії герої п’ють чай, грають у карти, у шахи, загадують на картах – словом, поводяться так, як було прийнято у дворянські провінційні будинках
Із просвітительським світосприйманням органічно зв’язана тема “скотства” поміщиків, багаторазово обіграна Фонвізіним. Суспільство створене для мислячих, “освічених” людей, що поважають закони й пам’ятають про свій борг. Але багато дворян у розумовому й цивільному розвитку коштують настільки низько, що їх можна вподібнити тільки твариною