Авторська позиція в повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач”
Особливу роль у добутку грає символіка. Символіка – це один з основних засобів вираження авторської позиції, що відбито в текстових елементах, що не впливають на основний розвиток сюжету, а, може бути, що тільки вгадують його. Так, по картинках, що висіла на стіні в кімнаті Самсона Вырина, які довго розглядав оповідач, ми можемо судити про подальший хід подій. Картинки “зображували історію блудного сина”. На перший погляд може здатися, що ці картинки розповідають про життєвий шлях Дуни. Але насправді образ блудного сина – це образ самого
Але повернемося знову до символіки добутку. На обмеженість, недалекоглядність Вырина натякає друга картинка. На ній ми бачимо блудного сина, оточеного “помилковими друзями”. Дійсно, і в іншому випадку Самсон Вырин повірив докторові, що порадив здоровому гусарові відпочинок і спокій на кілька днів, навіть і не підозрюючи, що цей доктор у змові з Мінським. На третій картинці зображений юнак, що пасе свиней і розділяє з ними трапезу; у його особі зображені глибокий сум і каяття. Цей сюжет як би підказує подальшу долю доглядача, що за три або чотири роки без Дуни перетворився з “бадьорого чоловіка” в “кволий старого”. Він не міг простити собі, що відпустив дочку, одне згадування про неї викликало біль і гіркоту. І остання картинка розповідає нам про повернення блудного сина, із чим асоціюється “повернення” батька до дочки вже після смерті, коли Дуня приїжджає відвідати батька й знаходить його на цвинтар.
“Колезький реєстратор. /Поштової станції диктатор”, – слова В’яземського, наведені Пушкіним як епіграф до добутку. Самсон Вырин саме “диктатор” життя Дуни, що не залишає їй права вибору.
Обмеженість Самсона Вырина – це не проста властивість його індивідуального характеру, вона соціально обумовлена, визначена умовами його життя. Засуджуючи станційного доглядача, Пушкін проте, як мені представляється, жалує того, розповідаючи про трагедію його невдалого життя.
“Станційний доглядач” – це перший добуток у російській літературі, у якому створений образ “маленької людини”. Надалі ця тема стає типової для російської літератури. Вона представлена у Творчості таких письменників, як Гоголь, Чехов, Толстой, Гончарів і ін.
Створення образа “маленької людини” – це теж засіб вираження авторської позиції. Але кожний автор по-своєму вирішує цю проблему. Авторська позиція Пушкіна, безсумнівно, виражена в осуді обмеженості станційного доглядача, але, засуджуючи, Пушкін все-таки не нехтує цього “маленьку людину”, як, наприклад, Гоголь і Чехов (в “Шинелі” і “Смерті чиновника”). Таким чином, в “Станційному доглядачі” Пушкін прямо не висловлює свою авторську позицію, ховаючи її в деталях, які дуже важливі для розуміння всього добутку в цілому.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)