Автор 1
Уже з 1 глави читач розуміє, що А. женемо й, можливо, засланий. Про рідний Петербург А. розповідає крізь смутний серпанок розлуки. Ми довідаємося, що молодість автора пронеслася, як і в Онєгіна, у вихрі світла. Тепер про це йому доводитися лише згадувати.
Знайомство А. з Онєгіним відбувається, коли обох наздоганяє нудьга. Це зближає героїв. Але А., на відміну від Онєгіна, по-іншому справляється з тугою. Він іде в політичну опозицію, про що ми довідаємося по його натяках на своє изгнанничество.
А. живе вдалині від столиць: спочатку десь на півдні,
Постійно вторгаючись в оповідання, іронічний А. створює ілюзію вільного плину романного життя. Міркування про поетичну славу, про неприступних красунь, про російське мовлення, про любов до самого себе, про альбоми повітових панянок і світських дам, про достоїнства різних вин, літературознавча полеміка, – все це вводить у роман шари російської дійсності й робить його “енциклопедією” російського життя. Завдяки цьому А. стає посередником між романним життям і дійсністю. Від глави до глави