Атомістика в послеаристотелевскую епоху
Війни Олександра Македонського змінили особа древнього миру й при-вели в зіткнення грецьку й східну цивілізації. Із цього кін-такту виник сплав культури, гра-ющий більшу роль у світовій історії. В історії науки й культури древ-його миру почався новий період, підлоги-чивший назва елліністичного, що тривала від утворення елліністичних госу-дарств (кінець IV – початок III в. до н. е.). Останнім блискучий представник афінської науки був епикур (341-270 р. до н. е.), що розвив навчання Демокрита опри-роде.
Навчання епикура про природу засновано на концепції
Атоми перебувають у безладному русі, і Лукреций малює модель руху атомів, уподібнюючи
Геніальні здогади древніх атомистов визначили майбутній успіх атомної теорії матерії. Атомістика епикура – Лукреция продовжувала лінію наукового розвитку доаристотелевского періоду. Але атомістика послеаристотелевской епохи носить і істотно нові риси: вона більше конкретна, більше “физична”, чим теорія Аристотеля й атомістика Демокрита. Атоми Де-Мокрита по суті чисто геометри-ческие образи, вони характеризуються тільки формою й обсягом. В епикура й Лукреция атоми мають вагу, щільністю (твердістю) і, нарешті, внутрішньою здатністю до саме-довільним відхиленням від пря-молинейного руху
Природознавство в цю епоху стало переходити зі сфери отвлеченно-го, філософського міркування про природу в сферу конкретних фактів і явищ
Евклид (жив в III в. до н. е.) подито-жив і систематизував математичес-кие знання своїх попередників, з яких його вчителем був знаменитий учений Евдокс Книдский. “Початку” Евклида являють собою изложе-ние тої геометрії, що відома й понині за назвою евклідової геометрії
Евклидово простір порожнє, безгра-ничное, ізотропне, що має три виміри. Евклид додав маті-матическую визначеність атомис-тической ідеї порожнього простору, у якому рухаються атоми. Простей-Шим геометричним об’єктом в Ев-Клида є крапка, що він визначає як те, що не має частин. Інакше кажучи, крапка – це неподільний атом простору