Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Атомістика в послеаристотелевскую епоху

Атомістика в послеаристотелевскую епоху

Війни Олександра Македонського змінили особа древнього миру й при-вели в зіткнення грецьку й східну цивілізації. Із цього кін-такту виник сплав культури, гра-ющий більшу роль у світовій історії. В історії науки й культури древ-його миру почався новий період, підлоги-чивший назва елліністичного, що тривала від утворення елліністичних госу-дарств (кінець IV – початок III в. до н. е.). Останнім блискучий представник афінської науки був епикур (341-270 р. до н. е.), що розвив навчання Демокрита опри-роде.

Навчання епикура про природу засновано на концепції

атомів Демокрита, але трохи відмінному. Значний розмах атомної теорії. Існуванням атомів епи-Курей, а за ним і Лукреций намагаються пояснити всі природні, психиче-ские й соціальні явища. Саме подання про атоми виводиться з добре відомих фактів. Так, білизна сохне тому, що під дією сонця й вітру від нього відриваються невидимі частки води, рука мідної статуї в міських воріт, до якої доторкаються в поцілунку губи входячи-щих у місто, помітно тонше в порівнянні з іншою рукою, тому що при поцілунку губи несуть частки міді

Атоми перебувають у безладному русі, і Лукреций малює модель руху атомів, уподібнюючи

його дви-жению порошин у сонячному промені, що ввірвався в темну кімнату. Це перша в історії науки картина молі-кулярного руху, написаний древнім автором. Сам хаотичний рух атомів епикур пояснює інакше, чим Демокрит. епикур не визнає розходження в ско-рости падіння малих і більших ато-мов; у порожньому просторі всі частки рухаються з однаковою швидкістю. Але в деякі моменти самопроиз-вільно виникають випадкові невеликі відхилення тої або іншої частки від прямолінійного шляху. Ці відхилення епикур уважав необхідними, щоб пояснити вільну волю людей, так що атоми як би також мають якоюсь “волю волі”.

Геніальні здогади древніх атомистов визначили майбутній успіх атомної теорії матерії. Атомістика епикура – Лукреция продовжувала лінію наукового розвитку доаристотелевского періоду. Але атомістика послеаристотелевской епохи носить і істотно нові риси: вона більше конкретна, більше “физична”, чим теорія Аристотеля й атомістика Демокрита. Атоми Де-Мокрита по суті чисто геометри-ческие образи, вони характеризуються тільки формою й обсягом. В епикура й Лукреция атоми мають вагу, щільністю (твердістю) і, нарешті, внутрішньою здатністю до саме-довільним відхиленням від пря-молинейного руху

Природознавство в цю епоху стало переходити зі сфери отвлеченно-го, філософського міркування про природу в сферу конкретних фактів і явищ

Евклид (жив в III в. до н. е.) подито-жив і систематизував математичес-кие знання своїх попередників, з яких його вчителем був знаменитий учений Евдокс Книдский. “Початку” Евклида являють собою изложе-ние тої геометрії, що відома й понині за назвою евклідової геометрії

Евклидово простір порожнє, безгра-ничное, ізотропне, що має три виміри. Евклид додав маті-матическую визначеність атомис-тической ідеї порожнього простору, у якому рухаються атоми. Простей-Шим геометричним об’єктом в Ев-Клида є крапка, що він визначає як те, що не має частин. Інакше кажучи, крапка – це неподільний атом простору


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Розвиток природознавства в епоху античності Деякі історики науки вважають, що природознавство виникло приблизно в V столітті до н. е. у Древній Греції, де на тлі розкладання міфологічного мислення виникають перші програми дослідження природи. Уже в Древньому Єгипті й Вавилоні були накопичені значні математичні знання, але тільки греки почали доводити теореми. Якщо науку трактувати як знання...
  2. Розвиток атомістики в XIX столітті Всеосяжність принципів термодинаміки, відкритих і розроблених до цього часу й, зокрема, другого початку, змушувала фізиків-теоретиків шукати причини універсальної моці термодинаміки. У результаті в науці виникли два напрямки: феноменологическое й атомістичне. Феноменологическое напрямок не вважав за необхідне шукати більше глибоких причин фізичних процесів, воно обмежувало завдання вивчення природи описом явищ на...
  3. Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху (головні ідеї, найвідоміші представники) Просвітництвом в Європі називається ідейна течія освіченої частини населення Європи у другій половині XVІІ – XVІІІ ст. Головними ідеями Просвітництва були: – ідея гуманізму, природного права кожної людини на визнання цінності її особистості, на щастя, незалежно від її походження, народності, раси. – осуд соціальної нерівності людей, експлуатації людини людиною. Антифеодальні...
  4. Романтизм іспанської літератури в епоху Эспартеро Кортеси не зуміли скористатися сприятливими умовами 1812 і 1820 р., щоб залучити народ до справи революції за допомогою радикальних мір, але, чого не вдавалося досягти раніше, те успішно відбулося протягом десяти років, що випливали за смертю Фердинанда VII. Скасуванням монастирів і всяких духовних громад, призначенням до продажу з торгів всіх...
  5. Піднесення культури, літератури, науки в епоху ренессансу й барокко Період Ренесансу – Відродження – охоплює XІV-XVІ століття. Поняття ренесансу виникло в процесі розвитку світової цивілізації, який поділяв історію на 3 доби: античність, середньовіччя та ренесанс – повернення до античності. Тогочасні гуманісти намагалися звільнити культуру від середньовічної стереотипності, наблизити її до античних ідеалів прекрасного. Для цього перш за все потрібно...
  6. “Зліт людського духу в епоху відродження” Епоха відродження характеризується досить незвичайним напрямком культури, який задовго до цього часу ніс в собі тенденції, що змогли отримати повний розвиток в цю історичну епоху. В рамках середньовічної феодальної культури відомі періоди підйому мистецтва і науки, пов’язані з цікавістю до античності, з’являлися як елементи гуманістичної етики реалізму в мистецтві. На...
  7. Єднання життя і мистецтва в епоху постмодернізму ХХ століття – час великих змін не лише у суспільстві, але й у самій свідомості людей. І нова література, безсумнівно, стала виразником цих зрушень. Якщо в епоху модернізму можна було говорити про невідповідність сфер життя і мистецтва і про існування ієрархій усередині цих сфер, то в постмодернізмі співвідношення дійсності і...
  8. Літературне життя в епоху Августа Епоха Августа – період розквіту римської культури. У його час були створені такий добутки літератури й мистецтва, які придбали всесвітньо-історичне значення й протягом багатьох сторіч залишалися зразками. Ці добутки – результат багатовікового розвитку римської культури, але в той же самий час вони виражають ті ідейні плини, які характерні для епохи...
  9. Повість Стронгина “Гри із сатириком в епоху застою” Повість “Гри із сатириком в епоху застою” входить у нову книгу письменника Варлена Стронгина “Двійник Сталіна”. Всі добутки автора, включені в збірник, – будь те оповідання про репресивний табір “Двійник Сталіна” або сюжети більше близького нам часу, названого епохою застою (згадана повість, оповідання “Листа академікові Сахарову”), – поєднує одна головна...
  10. “Тихий Дон” – роман про долі народу в переломну епоху У час смути й розпусти Не засудите, брати, брата. М. Шолохов першим розповів миру про життя й уклад донських козаків, показавши широку картину козачого морального миру не тільки в мирний час, але й у переломну епоху пошуків нової правди, побудови нового життя. Алл С о ч. Р В “Тихий Дон”...
  11. “Типовий герой у типових умовах” в епоху реалізму Епоха реалізму – це доба XIX століття. Найбільш видатними письменниками реалістичної школи є її зачинателі – Стендаль, Бальзак, Толстой, Достоєвський. Думаю, не можна. різко розмежовувати літературні епохи – вони не мали таких чітких меж, як, наприклад, перехід учня з шостого класу в сьомий, а з сьомого у восьмий і таке...
  12. Історія одного міста характеристика образа Глуповцов ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА ( 1869-1870) Глуповци – мешканці міста, образ якого вперше з’явився на початку 1860-х рр. у нарисах письменника “Глупов і глуповци” і “Глуповское розпуста”, заборонених цензурою. Глуповци, як пояснив Щедрін у полеміці із критиками книги, – це “народ історичний”, тобто реальний, не ідеалізований, “люди, як і всі інші,...
  13. Поринь в епоху “срібного століття” (вечір у літературній кав’ярні) Тема цього твору просто-таки розбурхує мою поетичну уяву. Межа XІX й XX століття – це така яскрава, активна сторінка літератури, що навіть жалкуєш, що не довелося жити в ті часи. А може, й довелося, бо щось таке я в собі відчуваю… Бурхливість того часу постає настільки явно, ніби бачиш усі...
  14. Формування нової людини в епоху громадянської війни (по романі Розгром Фадєєва А. А.) Тема роману “Розгром” – зображення громадянської війни на Далекому Сході, показ важкої боротьби червоних партизанів проти білогвардійців і японців. Ідею добутку дуже вдало сформулював сам Фадєєв у статті “Мій літературний досвід – починаючому авторові” (1932): “Які основні думки роману? Перша й основна думка: у громадянській війні відбувається відбір людського матеріалу,...
  15. Властивості матерії і її атрибути Вище вже говорилося, що матерія має безліч властивостей. Коротко перелічимо найбільш загальні з них. До їхнього числа ставляться, у першу чергу, рух, простір і час, що є атрибутами матерії, тобто тим, що забезпечує їхнє буття. Далі. Матерія вічна й нескінченна. Це означає, що вона ніколи не мала початку в часі...
  16. Квантово – механічна картина будови атома Найбільша революція у фізику збіглася з початком XX століття. Спроби пояснити спостережувані на досвідах закономірності розподіли енергії в спектрах теплового випромінювання (електромагнітного випромінювання нагрітого тіла) виявилися неспроможними. Після відкриття Планка початку розвиватися нова, найсучасніша й глибока фізична теорія – квантова теорія. Розвиток її не завершений і донині. Перша модель атома...
  17. Круговорот речовин у природі Функціонуюче в біосфері жива речовина постійно здійснює круговорот речовин і перетворення енергії. Для живих систем характерна акумуляція хімічних елементів у своїх тілах. Акумуляції протистоїть мінералізація, що виникла в результаті розкладання рослинних залишків. Ці два процеси йдуть у кожному біогеоценозі. Акумуляція переважає там, де утвориться жива речовина (поверхня океану й суши)....
  18. Основа біологічного круговороту Сукупність всіх живих організмів становить живу речовину або біомасу планети. Жива речовина – це, по визначенню Вернадського, головна речовина біосфери. У межах границь біосфери жива речовина розподілена дуже нерівномірно. У високих шарах атмосфери, у глибині гідросфери й літосфери живі організми зустрічаються рідко. Життя, головним чином, зосереджена на границі цих середовищ....
  19. Отто Юльевич Шмидт ОТТО ЮЛЬЕВИЧ ШМИДТ (1891-1956) Отто Юльевич Шмидт – вчений-математик, геофізик, географ, астроном, академік (з 1935 р.) . Народився в Могильові, в 11913 р. закінчив Київський університет. В 1923-1956 м г. був професором математики в Московському університеті й одночасно вів керівну наукову й науково-організаційну роботу в різних областях. Для комплексного вивчення...
  20. Вивчення іноземних мов – нелегка справа У Великобританії діти йдуть у школу у віці п’яти років. Спочатку вони навчаються в школах для дітей 5 – 7 років. У таких школах учаться малювати кольоровими олівцями й фарбами. Діти ліплять із пластиліну й працюють із папером і клеєм В Австралії існує централізована національна система утворення. На верху цієї...
Атомістика в послеаристотелевскую епоху
«
»