Літературне життя в епоху Августа

Епоха Августа – період розквіту римської культури. У його час були створені такий добутки літератури й мистецтва, які придбали всесвітньо-історичне значення й протягом багатьох сторіч залишалися зразками. Ці добутки – результат багатовікового розвитку римської культури, але в той же самий час вони виражають ті ідейні плини, які характерні для епохи Серпня

Вчасно правління Августа ставиться розквіт римської поезії. Громадянські війни не припинили тієї лінії розвитку, початок який ставиться до середини I в. до н. е. Поети августовой

епохи продовжували традиції Лукреция й Катулла.

Безсумнівне значення мав мир, установлений Августом, що особливо сприятливий був для привілейованих шарів италийского суспільства. Недарма всі поети – італіки по своєму походженню. Італія дала Риму таланти, що зробили безсмертної римську поезію

Для художньої прози цього часу характерний історичний жанр. Видатним добутком епохи є ” Історія ” Тита Лівія. Інші історичні добутки епохи Августа до нас не дійшли. Багато хто з них, судячи з тих убогим відомостям, які є в нашому розпорядженні, очевидно, носили публіцистичний характер

Століття Цицерона –

розквіт римського красномовства. Риторика зберігає своє значення в епоху Августа; її викладають у школах, вона впливає на найрізноманітніші літературні жанри. Але ораторське мистецтво починає хилитися до занепаду, суспільні умови не сприяли його процвітанню. Тацит так пояснював це явище: “Тривалий спокій, безперервна бездіяльність народу, постійна тиша в сенаті й усього більше строгі порядки принцепса умиротворили й саме красномовство, як і все інше”.

Разом з тим епоха Час-серпень-час творчості кращих римських поетів. Старші з вони^-вергілій і Гораций – почали свою поетичну діяльність ще в часи громадянських війн

Публий Вергілій Марон (70-19 р. до до, в.) народився в північній Італії, недалеко від міста Мантуи, у сім’ї багатого землевласника, він одержав гарне утворення, вивчав літературу, риторику, був знаком з епікурейською філософією. Бурхливі події епохи громадянських війн відбилися й на долі Вергілія. Невеликий маєток його повинне було перейти до ветеранів. Його врятувало, однак, заступництво друзів перед Октавианом. Цього разу Вергілій зберіг свою землю, але йому все-таки довелося втратити її при наступному розділі. Однак за допомогою Мецената (у коло якого ввійшов Вергілій) він став власником іншого невеликого маєтку

Вергілій придбав популярність своїми “Буколіками”. Вони складаються з десяти віршів, еклог, написаних під впливом ідилій грецького поета III в. до н. е. Феокрита. У ряді еклог Вергілій зображує пастухів, состязающихся на лоні природи в поетичній творчості. Вони оспівують навколишню природу, свої череди. У деяких еклогах є любовні мотиви; приділений значне місце й різні міфологічні образи. Як і у Феокрита, дія в деяких еклогах відбувається в Сицилії, в інших же воно розгортається в рідний поетові північної Італії. У цих добутках, присвячених природі, мирним чередам і сільському життю, відбилися й сучасні авторові політичні мотиви. У дев’ятій еклозі говориться про безбожних воїнів, які захоплюють землю. У першій еклозі (написаної, імовірно, пізніше інших) один з пастухів змушений залишити рідну ріллю, іншої ж обіцяє підносити молитви на честь нового божества, що перебуває в Римі й під яким Вергілій розумів, безсумнівно, Октавиана.

Трохи особняком коштує еклога четверта, написана в 40р., після Брундизийского миру. У ній автор пророкує народження божественної дитини, що принесе на землю мир і щастя людям. Ця еклога не схожа на інші; вона носить характер урочистого пророцтва. Уже в стародавності сперечалися про те, кого мав Вергілій і виду під предвечним дитиною, народження якого пророкував. Коментатори бачили в ньому сина Азинния Поллиона, консула 40 р., відомого суспільного діяча й письменника, якому присвячена еклога. Але, цілком ймовірно, цей добуток створився під впливом східних пророцтв, які за назвою Сивиллиних книг одержали в той час широке поширення

Близько 29 р. до н. е. з’являється новий Твір Вергілія-“Георгики”. Ц-дидактичний добуток, що дає наставляння сільському хазяїнові. Добуток написаний з ініціативи Мецената; у ньому заохочувалася почесна праця хлібороба, і виспівувалася Італія. Достоїнство “Георгик” полягає в тім, що це не сухий трактат про сільське господарство, написаний віршами. Різні відступи, жанрові сцени, описи природи, звучні вірші, уміле користування образними засобами весь^-все-мовленн-все це дозволяє віднести “Георгики” до високомистецьких творів. Вергілій поетизує Італію, сатурнову землю, саму родючу й найкращу у світі. Славним минулим Рима повинна пишатися вся Італія. Чимало рядків присвячено прославлянню Октавиана. Головний поетичний твір Вергілія по імені легендарного предка роду Юлиев Енея зветься “Энеида”. Воно створено за зразком найбільших грецьких поем – “Илиади” і “Одиссеи”.

Задум і основна ідея “Энеиди” цілком відповідають політичним тенденціям Августа. Вергілій оспівав легендарного його предка, що домагається успіху не тільки завдяки своїй хоробрості, але й внаслідок свого благочестя, що проявляється як відносно божеств, так і своїх близьких. В образі благочестивого Енея даний ідеальний римлянин, поводження якого повинне бути прикладом для нащадків. Поема носить релігійно – дидактичний характер. Вона повинна відновити старе римське благочестя, повага до богів, страх перед ними, віру в знамення й спонукати до виконання завітів благочестя й релігійних обрядів

В історії римської літератури творчість Вергілія є одним з найважливіших етапів. Вергілій був знаком з олександрійською школою; александризм вплинув на його творчість, але, проте, Вергілій створив чисто римські поетичні добутку

До кружка мецената належав і інший видатний поет часу Августа Крит Гораций Флакк (65- 8 р. г. до н. е.). Одними з ранніх творів Горация були сатири. Гораций треба прикладу Луцилия, але більше, ніж той обертає уваги на добірність форми. Гораций гудить пороки й недоліки навколишніх його людей: скнарість, чванство, надмірну розкіш, погоню за спадщиною. Він засуджує бездарних поетів, що розбагатіли вискочок. У віршах його немає гіркоти й обурення. Сатири писалися в лихоліття панування других тріумвірів; цим пояснюється, може бути, то, що автор не називає ні імен, ні суспільних груп

Свої політичні настрої Гораций виразив в “эподах”, які, також як і сатири, написані в ранній період його творчості

Кращими творами Горация, безперечно, є його оди. І в них знайшла відбиття політичне життя того часу. Однак головне в одах Горация – не політичні Теми. Подібно Катуллу Гораций – ліричний поет. Він проповідує помірність, але разом з тим розумне користування насолодою. Carpe diem – “Користуйся вдень” – от його гасло

У знаменитому своєму добутку, відомому за назвою “Пам’ятник”, що викликав згодом чимало наслідувань, Гораций говорить, що його ім’я буде шануватися доти, поки існує Рим, тому що він “перелив эолийский наспів в италийскую пісня”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Літературне життя в епоху Августа

Categories: Нові твори

Links