Home ⇒ 📕Твори на задані теми ⇒ Антиутопія для антилюдства

Антиутопія для антилюдства

Твір по романі Е. І. Замятіна “Ми”. Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували щасливий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці. Насправді антиутопія не є повною протилежністю утопії: антиутопія розвиває основні принципи утопії,

доводячи їх до абсурду. Тепер виявляється, що той самий людський розум здатний побудувати “Місто Сонця” Томмазо Кампанелли й працюючі з точністю годинного механізму “фабрики смерті” Генріха Гіммлера. XX століття стало століттям втілених антиутопій – у житті й літературі.

Для російської літератури жанр антиутопії не цілком хороший. Однієї із кращих антиутопій, написаних російською мовою, став роман Євгенія Замятіна “Ми”. Цей роман створювався в 1920 році в холодному напівзруйнованому Петрограді. Авторові вдалося за сімдесят років до падіння комуністичного режиму зробити правильні висновки

про “великий блеф”, втіленому в ідеях марксизму-ленінізму. Власне кажучи, Замятін нічого не видумував: він лише довів до логічного завершення ідею побудови комуністичного суспільства. Отже, перед нами – “ідеальне суспільство”.

Уніфікація, зрівнялівка, регламентація – от лише деякі з ознак “ідеального суспільства” у романі “Ми”. Історія створення цього суспільства досить нагадує історію створення Радянського Союзу. Його громадяни досягли щастя в результаті загибелі більшої частини населення. Жителі країни щасливі: вони живуть у будинках із прозорими стінами, ходять на роботу й з роботи ладом, а проблема любові вирішена раз і назавжди: “усякий номер має право на інший номер як на сексуальний об’єкт”. Жителі, або номера, носять однаковий одяг, їдять однакову їжу. Мистецтво є придатком державної машини. За цією соціальною ідилією спостерігають строгі Хоронителі. А вище всіх коштує Благодійник – лідер “ідеального суспільства”. Усе продумано до дріб’язків.

Виконані щасливого ідеалізму номера будують якийсь Інтеграл, що наповнить щастям весь Всесвіт. Ці картини щось нагадують, не чи правда? Недарма сучасні Замятіну критики з піною в рота доводили, що “Ми” – шкідливий і антирадянський добуток. Дійсно, цей роман – антирадянський добуток, причому одне із кращих. Головний герой – номер D-503, від імені якого ведеться оповідання, – одержує можливість випробувати теперішні людські почуття, зазнати пристрасть, страх. Доля його трагічна: він не був страчений, як його кохана, а піддався операції по усуненню уяви разом з іншими номерами, Одне з найважливіших питань, які намагається вирішити автор, – питання волі вибору й волі взагалі. Де грань, що відокремлює волю від несвободи, а людини від тварини? Сьогоднішні хаос і хитання в пострадянському суспільстві, соромливо іменовані “періодом становлення демократії”, показують, що ми не готові до волі, ми не навчилися розуміти й цінувати її. Може бути, нинішній пострадянський простір і є місцем, де живуть ті, хто вижив у катаклізмі антиутопії, – своєрідним “житлом для анти людства”. На щастя, республіки колишнього Радянського Союзу повільно й важко видужують, і повернення в дурний сон за назвою “Совдепія” уже зовсім неможливо. Але примара несвободи продовжує стояти за нашими плечима. Ми повинні бути уважні й пильні: у світі є багато Благодійників, готових ощасливити слухняних номеров. І саме головне – нам потрібно не машинне демократичне суспільство, а воля, заснована на вічних принципах гуманізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Антиутопія для антилюдства (По романі Е. И. Замятіна “Ми”) Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували счастли вый мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці....
  2. Що таке жанр антиутопії в літературі Твір по романі Е. И. Замятіна “Ми”. Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували щасливий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де...
  3. Повість Стругацьких “Важко бути богом” як антиутопія Творчість російських фантастів Аркадія і Бориса Стругацьких не належить до розважальної літератури і “легкого” чтива. Стругацькі продовжують і розвивають ту лінію наукової фантастики, котру визначають як фантастику соціальну, що була започаткована Гербертом Уеллсом (“Війна світів”, “Звільнений світ”, “Самодержавство містера Паргема” та інші). Одним з великих завоювань реалістичної літератури Нового часу...
  4. “Ми” Замятіна – роман-антиутопія “Майбутнє світле й прекрасно”, – писав у своєму відомому романі “Що робити?” ідеолог російської революції Н. Г. Чернишевський. З ним погоджувалися багато російських письменників минулого століття, що створили свої варіанти соціальних утопій, а саме: Л. Н. Толстой і Н. О. Некрасов, Ф. М. Достоєвський і Н. С. Лєсков. XX століття...
  5. Антиутопія в добутках Маканина Художник із загостреним почуттям втрати, Маканин не міг не прийти до пошуку особливих шляхів попередження про небезпеку. І в цьому пошуку письменник безпомилково вийшов до жанру антиутопії, що расцвели в російській літературі на рубежі й на початку 1990-х років, до кафкианским мотивів, у цей же самий час ставшим дуже популярними....
  6. Утопія та антиутопія в романі “Гаргантюа та Пантагрюель” 8.Утопія та антиутопія в романі “Гаргантюа та Пантагрюель” Бедный Гаргантюа стал заметно глупеть и на смену учителям-схоластикам пришли гуманисты. И здесь Рабле в очень яркой форме раскрывает свои идеалы. Педагогика в культуре Ренессанса играла очень большую роль. Ведь Ренессанс – это время научного подхода и открытий, пришедших на место слепой...
  7. Соціалістичний утопізм Чернишевського й роман-антиутопія XX століття Росіянин соціалістичний утопізм беріг свої джерела із французького хрис-тианоского соціалізму, представниками якого були Шарль Фур’є й Констант Сен Симон. Їх ціль полягала в тому, щоб створити благополуччя всім людям, причому реформу провести так, щоб кров не була пролита. Вони відмовлялися від ідеї рівності й братерства й уважали, що суспільство повинне...
  8. Жанрова специфіка утопії та антиутопії Утопія – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки й забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів “Утопію” (1516), де мовилось про химерний острів “Утопію”, на якому ніби існував справедливий лад. Із наступних утопій...
  9. Уніфікація, зрівнялівка, регламентація в романі “Ми” Жанр утопії з’явився в Європі із зародженням гуманізму. Мудреці минулого з радістю зображували счастли вий мир майбутнього, де немає війни, хвороб, а всі сфери життя суспільства підпорядковані законам розуму. Пройшли століття. І утопія змінилася антиутопією – зображенням “майбутнього без майбутнього”, мертвого механізованого суспільства, де людині відведена роль простої соціальної одиниці...
  10. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГНОЗ Е. ЗАМЯТІНА Й РЕАЛЬНІСТЬ XX СТОЛІТТЯ(По романі “Ми” ) Теперішня Література може бути тільки там, де неї роблять не виконавчі й благонадійні, а божевільні єретики… Е. И. Замятін Євгеній Іванович Замятін став друкуватися з 1913 року, і із цього часу придбали популярність його повести “Повітове”, “На куличках”, “Остров’яни” і інші. Роман “Ми”, написаний автором в 1921 році, побачив світло...
  11. Переказ роману Яна Вайсса “Будинок у тисячу поверхів” Дивна Історія дивної людини, що прокинувся у величезному будинку без вікон і виходів. Тут багато сходів, кімнат і людей – але мало хто з мешканців будинку знають, що являє собою будову, у якому вони живуть. Хто він, людина, що вважає себе детективом, що ится викрадену принцесу, але нічого не пам’ятає...
  12. Теорія: Що таке жанр антиутопії у літературі Що принесе з собою завтрашній день? Проблема, завжди турбує людський розум. Завтрашній день приходить, а відповіді на це питання немає. Майбутнє, неминуче є загадкою для людства. Із днів утворюються роки, роки формують століття, а людський розум наполегливо намагається відсунути грань, що розділяє сьогодення і майбутнє. Така суть людини, він не...
  13. “Суспільство майбутнього” і сьогодення в романі Е. Замятіна “Ми” Теперішній письменник – це завжди мислитель, що прагне заглянути в Майбутнє, пророчити життя нащадків. Але письменник – це й людина, що створює систему: моральних цінностей, поглядів на історію, розвиток суспільства. Література часто ставала засобом пропаганди ідей письменника. Із цим, зокрема, зв’язане виникнення в літературі жанру утопії. У добутках цього жанру...
  14. Моральна проблематика в прозі Замятін “Роман “Ми” – жах перед соціалізмом, що реалізується… Цей роман – злий памфлет-утопія про царство комунізму, де всі подравнено, оскоплено…” – писав Дм. Фурманів Нам так довго говорили про волю, що, до речі, для більшості нині перетворилася в “волю вмирати від голоду”, що замятинский роман-антиутопія знову цікава великому колу читачів....
  15. Стислий переказ: Роман-застереження (Є. І. Замятін. “Ми”) Роман Євгенія Замятіна “Ми” був написаний в останні роки Громадянської війни, коли було вже зрозуміло, що влада залишиться в руках більшовиків. У цей час суспільство хвилювало питання про те, яке Майбутнє чекає Росію, і багато письменників і суспільних діячів намагалися дати на нього свою відповідь. Серед них був і Євгеній...
  16. Роман-попередження В. Войновича “Москва 2042” РОМАН – АНТИУТОПІЯ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2. Роман-попередження В. Войновича “Москва 2042” Термін “роман-попередження” являв собою поняття ширше і об’ємніше за смислом, ніж “антиутопія”, якій його часто протиставляли або з якою часом ототожнювали. Ці два поняття відрізнялися один від одного своєю природою, кутом зору. Поняття “антиутопія” було пов’язано з...
  17. Генеза “утопії” і “антиутопії”. Проблеми, тематика і основні риси роману – антиутопії РОМАН – АНТИУТОПІЯ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Генеза “утопії” і “антиутопії”. Проблеми, тематика і основні риси роману – антиутопії Утопія – місце, якого не існувало; за іншою версією, благословенна країна. Слово “утопія” стало загальним для позначення різних описів вигаданої країни, покликаної бути взірцем суспільного устрою, а також у розширеному...
  18. Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі...
  19. Проблема соціального пристрою в романі Хаксли “Об чудовий новий мир” Олдос Хаксли – це видатний письменник ХХ століття, творчість протягом десятиліть було “лакмусовим папірцем” основних тенденцій розвитку літератури Заходу, суспільної думки взагалі для світової критики. Роман ставиться до напрямку антиутопії По визнанню самого О. Хаксли, роман більшою мірою відповідь на модель “наукового суспільства”, що була запропонована Г. Уэллсом у романі...
  20. ЧиХочемо ми бути “нумерами” або про що писав Замятін Теперішній письменник – це завжди мислитель, що прагне заглянути в Майбутнє, пророчити життя нащадків. Але письменник – це й людина, що створює систему: моральних цінностей, поглядів на історію, розвиток суспільства. Література часто ставала засобом пропаганди ідей письменника. Із цим, зокрема, зв’язане виникнення в літературі жанру утопії. У добутках цього жанру...
Антиутопія для антилюдства
«
»