Антична література: виклад легенди “Прикутий Прометей”
Дія відбувається в гірській місцевості далекої Скифии. Бог вогню, коваль Гефест, божества Влада й Сила, виконавці волі Зевса, ведуть до стрімчака Прометея, щоб прикувати його до скелі. Прометей розповідає “вітрам швидкокрилим”, рікам, “морським незлічимим хвилям”, всій землі й сонцю про свої страждання, про долю своєї
Прометей говорить, що віддається стражданням за ті благодіяння, які він приніс смертним – людям. Для них він украв у богів вогонь, сховав його в стовбурі порожнього очерету. З тих пор вогонь став людям помічником
Коли Прометей говорить останні слова, до нього доноситься шум колісниці, що несеться по небу. Прометей стривожений. Він не чекає нічого гарного від можливих прибульців. І боги, і герої тепер його вороги. Шум колісниці нагадує Прометею звуки, які видають птахи, що несуться по небу, що розсікають крильми ефір. З’являються дочки титана Океану – Океаниди, які заспокоюють Прометея. Вони примчалися на швидкокрилій колісниці, тільки-но вмовивши свого батька й “не встигнувши надягти сандалій”. Океаниди побачили Прометея висячої на скелі й закованим у ланцюзі.
Незважаючи на жорстокі страждання, Прометей сповнений рішучості протистояти Зевсу. Він нагадує, що ще може знадобитися грізному Зевсу, тому що знає велику таємницю швидкого падіння його могутності й влади. Хор захоплюється сміливістю й мужністю Прометея, але попереджає його про небезпеці вільних мовлень: страта може бути болісний і довгої, а гнів Зевса невигубний. Хор запитує в Прометея, за який злочин він несе таке борошно. Прометей розповідає Океанидам, що між безсмертними богами зайнявся заколот, щоб скинути Крона й зробити верховним владикою Зевса. Прометей прийняв сторону Зевса, з’єднавшись із Землею-Фемідою проти Крона і його соратників. Але Зевс за цю допомогу віддав Прометею жахливим покаранням:
“Адже всім тиранам властива хвороба Злочинної недовірливості до друга!..”
Прометей, якому “боляче говорити, але й мовчати не легше”, продовжує оповідання. Зевс сіл на отчий трон і став розподіляти пошана й влада між новими богами, але зовсім забув про людей, “нещасних смертних”. Потім задумав Зевс щось ще більш страшне: винищити людей. І за рід людської ніхто не заступився. Єдиним їхнім захисником від вірної смерті виявився Прометей. Він пошкодував їх, але жорстоко за це покарано. Прометей уважає, що його страта – ганьба для могутнього й владного Зевса.
Хор розпитує Прометея про його допомогу людям. Прометей докладно перераховує свої милості до смертного. Спочатку він звільнив людство від уміння передбачати Майбутнє. Це дало людям надію на краще. Потім він подарував смертним вогонь, і це зовсім змінило їхнє життя. Хор говорить, що за це свавілля Прометей і покараний. Прометей не заперечує, що заздалегідь розумів все значення свого вчинку. Але він свідомо йшов рятуйте!, “готовив страту для самого себе”. Правда, він не знав, що покарання буде таким болісним
Прометей просить хор зійти з небесної колісниці й “помучитися небагато з тим, хто зараз страждає. Адже лихо те до одному приходить, то до іншому”. Хор сходить сколесници.
Раптом у повітрі з’являється крилатий кінь, що несе бога Океану. Океан умовляє Прометея упокоритися, щоб покарання не стало ще страшнее. Він береться сам вимолити в Зевса прощення Прометею, але Прометей непохитний. Він пояснює Океану, що не гордість заважає йому покаятися перед Зевсом. Йому соромно за свою ганьбу, адже саме він допоміг нинішнім богам одержати їхню безмірну владу. Але Прометей не хоче знову розповідати про свою участь у боротьбі за владу, він говорить про те, яке значення мала його допомога людству. Він навчив людей думати й розуміти закони розвитку природи; потім розповів їм про те, як будувати з дерева й цегли. Завдяки допомозі Прометея люди вийшли з печер, де вони до цього животіли
Хор співчуває Прометею. Він журиться, що відважний юнак від розпачу втрачає свій розум, але Прометей прагне закінчити оповідання. Він не сказав ще про головний; завдяки його допомозі люди навчилися мистецтву лікування хвороб. Прометей підказав їм, як робити лікувальні мазі, як виготовляти ліки. Потім він навчив їхнім прикметам природи; дав уміння розпізнавати пророчі сни й розуміти їхній зміст; дав знання про “віщі голоси”. Допомога Прометея придалася й тоді, коли людині треба було зрозуміти закони навколишнього світу: “прикмети дорожні”, життя тварин і птахів, пристрій нутрощів тварин. Прометей розповів смертним і про те, яких тварин можна приносити в жертву богам і як зрозуміти “знаменья вогню”. До Прометея ніхто не підказав людям, як їм добувати корисні копалини, як їх використати. Від Прометея в людства й всі знання про мистецтва й науку
Хор пророкує героєві звільнення від оковів і могутність, рівна Зевсу. Він заперечує, що верховна Доля поки цього не вирішила. Прометей приховує таємну таємницю про майбутнє Зевса, і, якщо він збереже неї, йому вдасться звільнитися від цих “ганебних уз”.
Незабаром з’являється божевільна И6, дочка бога ріки Инаха. На скитания її прирекла ревнива Гера, дружина Зевса, за любов свого чоловіка до Ио. Щоб утішити Ио, Прометей розповідає їй про рятування від божевілля й про швидке падіння Зевса: престолу й влади його позбавить нова дружина. Тринадцятий нащадок Ио, син Зевса, звільнить Прометея, якщо на той час він буде ще у своїх оковах. Хор оплакує долю Ио.
Прометей тріумфально говорить про те, що жоден з могутніх богів не знає таємниці падіння Зевса й способу порятунку від лиха, що загрожує йому. Це відомо тільки Прометею, що сміється над Зевсом, поки ще, що загрожує всім, своїми блискавками й гнівом. Випробовуючи борошна страти, Прометей загартовується встраданиях.
Хор розпитує Прометея про майбутнє Зевса, але їхній діалог перериває зненацька, що з’явився Гермес, посланець Зевса. Гермес вимагає в Прометея сказати правду про нову дружину Зевса, весілля з якої відніме в Зевса влада. Гермес нагадує Прометею, що його зухвалість уже привела до страшної страти на скелі, однак Прометей непохитний. Він відмовляється перемінити свої мучення на принизливу роль раба Зевса. Гермес не розуміє завзятості Прометея й не вважає себе дієприкметниковим до його страждань. Але Прометей повідомляє, що випробовує ненависть до всіх богів, що предали його й так що несправедливо отплатили йому за допомогу. Якої би страти не зрадили його вороги, до якої би хитрості вони не вдалися, він буде мужньо зберігати свою таємницю. Прометей шле виклик блискавки й грому – вони не можуть зломити його рішучості. Він відмовляється далі розмовляти з жалюгідним Гермесом.
Гермес бачить, що “таке серце проханнями не торкнути” і обіцяє Прометею за впертість страшну страту. Зевс придумав, скинувши грім і блискавку, роздрібнити стрімчак, на якому висить Прометей. Упала скеля покриє собою нещасного, а лахміття його тіла й печінка буде щодня рвати орел, жорстокий і кровожерливий посланник Зевса. Мучення Прометея ніколи не окончатся й будуть вічними, тому що кентавр Хирон, умираючи, подарував Прометею безсмертя. Гермес знову призиває Прометея кблагоразумию.
Прометей непохитний. Він завжди розумів, що його очікує, і новина, що повідомив йому Гермес про майбутні страждання, не лякає його. Але смерть від руки ворога мужньому героєві не ганебна. Гермес попереджає Хор, що Зевс має намір виконати свій вирок і всім варто відійти від Прометея. Але Хор готовий разом з героєм “долю перетерпіти”, тому що так само, як і Прометей, ненавидить зрадників. Прометей почуває, як затремтіла земля, чує глухі гуркоти грому, бачить полум’яні звої блискавок і порох, що здіймає вихрами. Він призиває Ефір підтримати його дух, щоб вистачило сил перенести несправедливі страждання. Ударяє грім, блищить блискавка. Прометей разом зі скелею провалюється під землю
(1 votes, average: 5.00 out of 5)