Аналіз вірша “Коли за містом, замислений я броджу”
Починає однойменний вірш.
Читаючи цей вірш ставати зрозумілим його відношення до всіх бенкетів
И розкоші міського й столичного життя.
Умовно цей вірш можна на дві частини: перша – про столичний цвинтар,
Інша – про сільське. У переході від однієї до інший відповідно міняється й
Настрій поета, але, виділяючи роль першого рядка у вірші, я вважаю, було б
Помилково брати перший рядок першої частини, як визначальний весь настрій вірша, тому що
Рядка: “Але як же любо мені Осенею часом, у вечірній тиші, У селі відвідувати
Цвинтар
У цьому вірші конфлікт виражається у вигляді протиставлення міського
Цвинтаря, де: “Грати, стовпчики, ошатні гробниці. Під якими гниють всі мерці
Столиці В болоті абияк стиснуті рядком…” і сільського, більше близького серцю поета,
Цвинтаря: “Де дрімають мертві в урочистому спокої там не прикрашеним могилам є
Простір…” Але, знову ж, зіставляючи ці дві частини вірша не можна забути про
Останні рядки, у яких, як мені здається, відбите все відношення автора до цих двох
Зовсім різним місцям:
1. “Що
2. “Коштує широко дуб над важливими трунами, коливаючись і шумлячи…” Дві частини
Одного вірша зіставлені як день і ніч, місяць і сонце. Автор за допомогою
Порівняння щирого призначення прихожих на ці цвинтарі, і лежачих під землею
Показує нам наскільки різні можуть бути ті самі поняття.
Я говорю про те, що на міські цвинтарі вдова або вдівець прийдуть тільки заради
Того, що б створити враження горя й уболівай, хоча воно не завжди правильне. Ті, хто
Лежить під “написами й прозі й у віршах” при житті піклувалися тільки “Про чесноти,
Про службу й чинів” .
Навпроти, якщо говорити про сільський цвинтар. Туди люди ходять для того, що б
Вилити душу й поговорити з тим, кого вже немає.
Як мені здається, не випадково Олександр Сергійович написав такий вірш за
Рік до своєї кончини. Він боявся, як я думаю, що його поховають на такому ж міському,
Столичному цвинтарі й у нього буде така ж могила, як і в тих, чиї надгробки він споглядав.
“Злодіями зі стовпів відгвинчені урни
Могили склизкие, которы також отут,
Зеваючи, мешканців до себе на ранок чекають” .