Аналіз вірша “Коли за містом, замислений я броджу”

Починає однойменний вірш.

Читаючи цей вірш ставати зрозумілим його відношення до всіх бенкетів

И розкоші міського й столичного життя.

Умовно цей вірш можна на дві частини: перша – про столичний цвинтар,

Інша – про сільське. У переході від однієї до інший відповідно міняється й

Настрій поета, але, виділяючи роль першого рядка у вірші, я вважаю, було б

Помилково брати перший рядок першої частини, як визначальний весь настрій вірша, тому що

Рядка: “Але як же любо мені Осенею часом, у вечірній тиші, У селі відвідувати

Цвинтар

родове…” Кардинально міняють напрямок думки поета.

У цьому вірші конфлікт виражається у вигляді протиставлення міського

Цвинтаря, де: “Грати, стовпчики, ошатні гробниці. Під якими гниють всі мерці

Столиці В болоті абияк стиснуті рядком…” і сільського, більше близького серцю поета,

Цвинтаря: “Де дрімають мертві в урочистому спокої там не прикрашеним могилам є

Простір…” Але, знову ж, зіставляючи ці дві частини вірша не можна забути про

Останні рядки, у яких, як мені здається, відбите все відношення автора до цих двох

Зовсім різним місцям:

1. “Що

зле на мене зневіра знаходить, Хоч плюнути так бігти…”

2. “Коштує широко дуб над важливими трунами, коливаючись і шумлячи…” Дві частини

Одного вірша зіставлені як день і ніч, місяць і сонце. Автор за допомогою

Порівняння щирого призначення прихожих на ці цвинтарі, і лежачих під землею

Показує нам наскільки різні можуть бути ті самі поняття.

Я говорю про те, що на міські цвинтарі вдова або вдівець прийдуть тільки заради

Того, що б створити враження горя й уболівай, хоча воно не завжди правильне. Ті, хто

Лежить під “написами й прозі й у віршах” при житті піклувалися тільки “Про чесноти,

Про службу й чинів” .

Навпроти, якщо говорити про сільський цвинтар. Туди люди ходять для того, що б

Вилити душу й поговорити з тим, кого вже немає.

Як мені здається, не випадково Олександр Сергійович написав такий вірш за

Рік до своєї кончини. Він боявся, як я думаю, що його поховають на такому ж міському,

Столичному цвинтарі й у нього буде така ж могила, як і в тих, чиї надгробки він споглядав.

“Злодіями зі стовпів відгвинчені урни

Могили склизкие, которы також отут,

Зеваючи, мешканців до себе на ранок чекають” .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз вірша “Коли за містом, замислений я броджу”