Аналіз вірша “Арион”

Для вираження своїх думок і почуттів Пушкін використав давньогрецьку легенду про поета й музиканта Арионе. Арион плив на кораблі у відкритому морі. Корабельники хотіли вбити його, щоб заволодіти його багатствами. Арион упросив їх дозволити йому проспівати перед смертю пісню. Закінчивши спів, він сам кинувся у хвилі. Але дельфін, притягнутий його співом, виніс його на своїй спині на берігся

Чудом урятував Арион – це Пушкін. Поет говорить про хліб як про співака декабризму, пропагандисті декабристських ідей. Плавці в челне – це дружний

колектив декабристів, членом якого зображений і сам поет. У картині бури, що налетіла, і її наслідків поет малює повстання декабристів, його розгром і трагічна доля його керівників і учасників. Випадково, що врятував співак, залишився вірний своїм товаришам, їхній справі: “Я гімни колишні співаю”,- заявляє про себе поет

Відповідно до змісту вірша Пушкін застосовує стародавні слова, що звучать більш урочисто, ніж звичайні: кормщик (керманич – кермової), лоно хвиль, гімни (урочисті пісні), риза (замість одяг). Силу й згуртованість декабристів, їхнє наполегливе прагнення досягти своєї співали підкреслюють такі

словесні образи, як “інші вітрило напружували, інші дружно впирали вглиб потужні весли”.

Герцен так писав про час, що наступив після розгрому декабристів: “Душею всіх мислячих людей опанувала глибока, смуток. Одна лише дзвінка й широка пісня Пушкіна звучала в долинах рабства й мучень. Ця пісня продовжувала епоху минулу, наповнювала мужніми звуками сьогодення й посилэла свій голос віддаленому майбутньому”.

Товариський, що вмів цінувати людей, Пушкін мав багато друзів, багато писав про дружбу. Дружба для нього була тією силою, що з’єднує людний у міцному сполучнику на все життя, вливає бадьорість у життєвій боротьбі. Друзів придбав Пушкіна ще в ліцеї; багатьом з них він адресував свої послання, искренно й задушевно відгукувався віршами на ліцейські річниці. Бездушному світському суспільству, у якому поет примушений був обертатися, він завжди віддавав перевагу тісному колу друзів

И, зізнаюся, мені в сто крат миліше Младих джигунів щаслива сім’я Де розум кипить, де в думках вільний я спорю вголос

Так пише він в 1819 році своєму ліцейському товаришеві Горчакову. Пушкіна поєднувало з його ліцейськими друзями кипіння розуму, вільність думки, живі почуття, любов до прекрасного, до мистецтва. Такого типу дружба, що виросла на основі загальних ідейних інтересів, – найвища й глибока. У віршованому посланні до Чаадаєва в 1821 році Пушкін присвячує йому такі рядки:

Ти був цілителем моїх щиросердечних сил… Ти другові замінив надію й пікою; Те глибину душі вникаючи строгим поглядом Ти пожвавлював її радою иль докором; Твій жар запалював до високого любов…

Закінчивши ліцей, випускники ухвалили ежегод1825 року”, але збиратися 19 жовтня, у день урочистого відкриття в 1811 році ліцею. У ті роки, коли Пушкін був у посиланні й не міг у день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав тим, що зібралися своє вітання. У великому посланні 1825 року Пушкін із серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею, своїх однокурсників. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю

Вірш зігрітий великою й справжньою ніжністю, глибоко щирим почуттям любові до друзів. Коли Пушкін говорить про свою самітність у Михайлівськім, згадує померлого й Італії Корсакова, мужній смуток звучить у його віршах. До Теми дружби приєднується тема любові до батьківщини. Весь вірш це гімн дружбі

Такий великий зміст вкладає Пушкін у розуміння почуття дружби


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз вірша “Арион”

Categories: Нові твори

Links