Аналіз тексту поеми “Кому на Русі жити добре” – Пролог
Мужикам, споконвічним трудівникам, що одержали скатертина-самобранку, навіть думка не приходить про дарове багатство, і вимовляють вони в чарівної птахи лише свій мужицький, скромний “прожитковий мінімум”: хліб, квас, огірочки. І лише для того, щоб доведаться до сенсу життя, до суті людського щастя. Адже заспорили й, заговорившись, що відійшли “верст тридцять” від місця зустрічі а від своїх сіл – ще далі мужики хотіли лише “до сонця відпочити” у лісі, а потім повернутися до праць і турбот домашнім. Скатертина самобраная –
Паную! – праворуч чуються,
Реальні мужики, що зложилися на горілку, починають п’яну бійку. А розростається вона в грандіозне побоїще, що потрясає цілий ліс, що волає до сил самої природи:
Не виб’єш: упираються, Прокинулася луна гучне, На стовповій доріженьці Не можна піймати-обійняти! Вас тільки,
Автор повідомляє, що росіянин мужик упертий і завзятий у досягненні мети, причому не практичної, а саме “дурій”, мрії, фантазії, пошуку істини й краси. При цьому говориться, що сперечальники були зайняті звичайними своїми справами: один з них ішов у кузню, інший “стільники медяні ніс на базар”, треті “ловили коня впертого” і т. д. Але всі звичні буденні заняття залишені – так сильна загальна турбота, що охопила селян, знайти, “кому живеться весело, привільно на Русі”.
Кого не переженете? У якій землі – угадуй, Знобишина, Горелова, Неєлова,
Опис “розгулу” луни цікаво не тільки покладеної в його основу гіперболою-уособленням, але й близькістю оповідача до миру природи. Описуючи розбуджений ліс, Некрасов використовував слова з уменьшительно-ласкательными суфіксами “зайка”, “галчата”, “пеночка”, “птенчик”, “гніздечко”, метафори “плаче пеночка”, “зозуля стара: надумала”, пугачі “любуються побоїщем”, своєрідно побудоване порівняння “А їх глазищи жовті
Весь ліс переполошився, Заплатова, Дірявила, Разутова, Пішло кричати-покрикувати,
В “Пролозі” читач зустрічається із селянами-правдошукачами. Індивідуальних характеристик кожного із семи мужиків або зовсім ні, або вони дуже лаконічні: повільний Пахом, якому необхідно “потужити”, перш ніж вимовити слово; “похмурий” Пров, “охочие до горілки” брати Губіни: Однак тут можна знайти першу розгорнуту характеристику селянства в цілому:
Начебто підбивати
Цією авторською характеристикою селянства й сперечальників, до речі, що неодноразово повторюється й у наступних главах поеми, читач психологічно підготовляється до сприйняття численних картин життя й доль людей, які складуть своєрідні “за” і “проти” у суперечці, що розгорнулася
Горять, як воску затятого
“Пролог” – термін, що позначає вступ до добутку, ту його частину, що знайомить читача або із загальним задумом художника, або з фактами, що передують подіям, описаним у добутку. “Пролог” до поеми “Кому на Русі жити добре” в основному відповідає традиційному уявленню про введення до літературного твору. Але він містить у собі не тільки експозиційні елементи, але й уже, що почалася дія, – спор і мандрівка. Саме в “Пролозі” з’явився рефрен – “кому живеться весело, привільно на Русі”, що пройде через всю поему
Колом її оттудова
Так, що відкривають “Пролог” сім мужиків уже до кінця його стають сімома мандрівниками-правдошукачами. Некрасов помітив у цій готовності от так знятися з місця й піти на пошуки саму суть внутрішньо вільного духу російського життя. Адже мандрівники звичайно не просто мандрівні, але й дивні незвичайні люди. Однак рушили в шлях некрасовские мандрівники – не традиційні мандрівники-прочани такі в поемі теж з’являться, але звичайні селяни, вцепившиеся в чудесне питання: кому на Русі жити добре?
І стогін, і ревіння, і гул! Ліворуч озивається:
Розмова Пахома із пташеням готовить до сприйняття цілого ряду чудес: з’являється мовець птах, що як викуп за пташеня обіцяє мужикам чарівну скатертину-самобранку. Так Некрасов включив в “Пролог” відразу три казкових мотиви: мовець птаха, викупу й скатертини-самобранки, – широко розповсюджені в російських народних казках. З ними зв’язані й інші: захована в таємному місці “чарівна коробка”, де зберігалася скатертина-самобранка, умовна формула: “Агов, скатертина самобраная, попотчуй мужиків!” – традиційні для казок взаємини між мужиками й птахом “По вашому бажанню,
З літаючими птахами, Звірами швидконогими
По моєму велінню,
Уже в “Пролозі” виникає вперше образ автора-оповідача. Він звертається до читача прямо, створюючи враження невимушеної розмови, інтимну атмосферу й ліричну канву поеми
У якому році – розраховуй, Ой, тіні! Тіні чорні! Зійшлися сім мужиків:
Усе з’явиться негайно”; фантастичні “дві дужі руки”, які ставлять цебро горілки, кладуть хліб і зникають. Традиційний мотив чарівної казки в Некрасова важливий для з’ясування соціального й морального змісту селянського життя
Уживання “мовців” назв не випадково, вони фіксують увагу читача на важкому, часом тяжкому становищі селян. Відомо, що частина вигаданих назв письменник створював за зразком існуючих. Сполучення вигадан і реального почав властиво всій поемі, постійно йде “перебивання” цих двох планів
Кого ви не наженете, Чотирнадцять свіч” Пішло гуляти-погулювати, Всяк на своєму коштує! Неурожайка тож. І гадами повзучими
Із самого початку ми відчуваємо особливий, майже билинний тон оповідання. І першого ж слова звучать майже як знаменитий казковий вступ “У деякому царстві, у деякій державі” . Немає необхідності “угадувати”, про яку саме землю мова йде, – ясно, що оповідання піде про Русь. Такий зачин означає, що поет прагне охопити країну не тільки в її сьогоденні, але й у минулому – у всьому її історичному значенні й географічній неосяжності”. А назви губернії, волостей, сіл, звідки зійшлися мужики, – це знову ж слова-символи:
Мужик що бик: втемяшится В голову яка примха –
Ця вражаюча картина містить у собі й м’який гумор, і гіперболу, і просторічні звороти мовлення “забрало пущі колишнього”, “ругательски лаються”, “вцепятся один одному у волосся”. Цей фрагмент, як і все докладне оповідання “Прологу”, дозволяє судити про авторську позицію вибір героїв і теми суперечки, характеристика попередньої суперечки селянських турбот і справ і про деякі засоби її вираження, яким Некрасов віддав перевагу:
Із прологом з поеми, по суті, піде казка. Ми входимо в мир реального життя. Але саме пролог увів нас у цей мир більших вимірів – часу й простору, людських доль і народної долі – епос
(2 votes, average: 3.00 out of 5)