Аналіз повести С. Каледіна “Смиренний цвинтар&
У повісті С. Каледіна “Смиренний цвинтар” (1987) намальовані сцени з життя “колишніх” людей, спившихся, що втратили людський вигляд, що перемінив імена на клички. Їхній цвинтарний побут викликає жаль і відраза. В останній главі “Євгенія Онєгіна” Тетяна прощається зі своїм героєм:
…Зараз віддати я рада Все це дрантя маскараду, Весь цей блиск, і шум, і чад За полицю книг, за дикий сад, За наше бідне житло, За ті місця, де в перший раз, Онєгін, бачила я вас, Так за смиренний цвинтар, Де нині хрест і тінь галузей Над бідної нянею моєї…
Медитативно-элегическое
У добутках “іншої” прози, навпроти, рідко обходилося без постільних сцен одна відвертіше іншої. Складалося враження, що саме в області сексу в першу чергу реалізується воля, яку знаходить людина з рятуванням від тоталітаризму. Відсутність почуття міри позначилося й у тім, що на сторінки літературних творів удосталь висипалася ненормативна лексика. Причому деякі автори, ничтоже сумняшеся, видавали її прямим текстом, уникаючи звичайних у подібних випадках многоточий, прийнятих у цивілізованому світі й освячених багатовіковими традиціями.