“Поліська казка” А. И. Куприна (аналіз повести “Олеся”)

Повість Куприна “Олеся” не може залишити читача байдужим. Історія любові прекрасної дівчини-чаклунки й молодого пана одночасно трагична й прекрасна. Куприн створює казковий образ поліської красуні. В Олесі немає нічого штучного, вона не приемлет неправди, удавання. А наскільки відрізняється дівчина від жителів місцевих сіл! Вона, як вони, проста й неосвічена, але скільки в ній уродженого такту, шляхетності, істинно жіночої мудрості! Місцеві дівчини, що звикли зберігати на своїй особі рабськи-покірне й залякане вираження, на тлі лісової

“відьми” втрачають всю свою принадність і як би те не було зачарування. До Олесі неможливо залишитися байдужим, і не дивує, що головний герой закохується в цю прекрасну дівчину

Любов стає для Олеси сенсом життя. Вона віддається цьому її почуттю, що поглинуло, з усією своєю пристрастю, до пори дрімала в її душі. І все-таки Олеся дивно точно визначила власну роль у житті Івана Тимофійовича. Дівчина розуміє, що в їхніх відносин немає майбутнього. Надалі улюблений може соромитися неосвіченої, простої дівчини, що здалася йому казковою красунею на тлі лісу. Щира любов завжди змушує людину йти на жертви. Саме це й

трапилося з Олесей. Вона прекрасно знає, як до неї ставляться місцеві жителі, злісні й жорстокі у своїй релігійній фанатичності. Юна дівчина і її бабуся в їхній свідомості тісно пов’язані із чимсь нечистим, колдовским. І тому місцеві жителі впевнені, що “відьмі” не місце в них суспільстві

Сільські жителі не потерпіли присутності “відьми” у Божому храмі. Але зробила це Олеся не по своїй примсі, вона всього лише хотіла виконати прохання свого улюбленого. Велич душі Олеси в тім, що вона, не замислюючись, жертвує собою, своїм благополуччям і щастям. Дівчина відмовляється від свого щастя в ім’я іншої людини. Чи може оцінити Іван Тимофійович всю глибину морального уроку, що підносить йому кохана?

Читачеві хочеться вірити, що почуття, які Іван Тимофійович випробовує до Олесі, щирі. Але все-таки любов не займає всіх його помислів. Заради Олеси він не відмовився б від звичного життя, нічим не пожертвував би заради її. Він поблажливо сприймає її оповідання про чаклунство, про незвичайні здатності, які передаються з покоління в покоління. Але чи вірить він у це? Або його залучає незвичайність ситуації, сам факт спілкування з дивною дівчиною, зовсім не схожої ні на розпещених світських дам, ні на приземленої й нецікавої сільської жительок?

Олеся ні в чому не винить свій коханого, незважаючи на те що відносини з ним і стали першопричиною всіх її нещасть. Вона дивно чиста й добра, у ній немає користі, вона не може зрозуміти всій порочності й жорстокості навколишнього світу. Ненависть селян до Олесі здається читачеві жорстокою несправедливістю долі. Але насправді люди настільки дурні й обмежені у своєму невіданні, що сприймають все незрозуміле як злочин проти свого способу життя й устояних поглядів

Повість про короткий, але такої гарної й чистої любові змушує читача задуматися про те, як вигадливі й неповторні людські долі. Іван Тимофійович дуже мало часу провів зі своєї улюбленої, але її образ залишиться з ним до кінця життя. Тому що ця проста дівчина навчила його многому – любові, щирості, здатності жертвувати собою заради коханої людини


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Поліська казка” А. И. Куприна (аналіз повести “Олеся”)

Categories: Нові твори

Links